Інтрига номер 26. У променях шаленої уваги.

    — Я хочу, щоб у тебе все в житті склалося дуже добре. Бажаю тобі справжнього жіночого щастя, — вимовив він, піднімаючи келих.

   Цей тост звучав красиво й вагомо. Леонід сам замовив коньяк, навіть не запитавши, чи хоче Тетяна взагалі пити такий міцний напій. У нього не було прямої цілі напоїти її до безпам'ятства. Ні, він просто хотів, щоб дівчина розслабилася. Чоловік діяв настільки впевнено та невимушено, що Тетяна навіть не встигла замислитися над цим жестом — усе відбувалося само собою, м'яко й природно. Він робив усе для того, щоб вона ні на мить не відволікалася від нього, тримаючи її увагу на гачку кожним своїм словом.

    Леонід остаточно перехопив ініціативу, заповнюючи собою весь простір за столом. Наче між іншим, він уважно подивився на неї і додав:

— Якщо будуть якісь проблеми з іспитами,  звертайся до мене. Я все вирішу.

Ці слова мали б продемонструвати його надійність, і Тетяна справді відчувала приємне запаморочення від такої турботи. 

     Леонід без упину перетягував ковдру уваги на себе. Він із легким пафосом розповідав про свій досвід у бізнесі, ділився якимись історіями успіху, а потім раптом згадав про саме це кафе, зауваживши, що особисто знає співачку, яка тут виступає. Він робив усе, щоб Тетяна була зациклена виключно на його персоні, захоплювалася ним і бачила в ньому центр свого  всесвіту.

      І поки дівчина зачаровано слухала його розповіді, розслаблена теплом коньяку та його шармом, Леонід під завісою своїх розмов повільно, сантиметр за сантиметром, підсідав до неї все ближче...

     Тетяна знаходилася в дивовижно гарному стані. Алкоголь приємно розслабив тіло, розганяючи по венах солодке тепло, і вона почувалася просто чудово. У її голові не виникало жодної тривожної думки, Атмосфера не здавалася небезпечною, адже поруч була людина, яку вона знала і яка їй щиро подобалася. Тетяну абсолютно нічого не напружувало, вона не бачила жодних причин бути обережною чи чекати якогось підвоху. Дівчина почувалася повністю у своїй тарілці, розслаблено і легко, просто насолоджуючись кожною секундою цього вечора.

     Тому, коли Соляр наблизився і вперше поцілував її у щоку, вона навіть не замислилася над тим, наскільки це правильно з погляду моралі. У неї не з'явилося й думки, що потрібно якось інакше відреагувати, відсторонитися чи виставити захисні бар'єри. Вона приймала його ласку з неприхованим задоволенням, і все, що відбувалося між ними, здавалося їй абсолютно природним продовженням їхньої розмови.

     Леонід тим часом обережно прощупував ґрунт. Зі свого боку це був цілком продуманий, майже стратегічний крок. Вихований на залишках радянської пропаганди та застарілих переконаннях минулих десятиліть, він підсвідомо чекав зовсім іншого сценарію. У його розумінні правильна дівчина після першого ж зухвалого поцілунку мала б обуритися, гордо підвестися і негайно піти геть. Ну, або принаймні виказати жорстке неприйняття такої сміливості. Леонід навіть прорахував цей варіант наперед: він був готовий наздоганяти її, палко вибачатися, запевняти, що більше ніколи не дозволить собі зайвого, і в такий спосіб продовжувати свою облогу.

     Але Тетяна про всі ці складні чоловічі розрахунки та його внутрішні очікування навіть не здогадувалася. Поки він, скорочуючи відстань, цілував її все ближче й ближче до куточків губ, а потім нарешті накрив своїми губами її вуста, вона просто продовжувала насолоджуватися моментом, розчиняючись у його теплі й не ставлячи жодних перепон.