Інтрига номер 23.Так чия ж це була пастка?

   Маршрут був його. Але Таня навіть не задумалася тоді про смисл особистої зустрічі...

Вона і гадки не мала, що Соляр розіграв цю шахову партію як по нотах. Насправді жодного практичного сенсу в її візиті до нього не було. Йому вистачило б секунди. Одне  коротке прізвище, передане водіям на маршруті: «Дівчину на ім'я Тетяна забирати."

Але Соляру не потрібне було просте рішення. Йому не потрібна була галочка в блокноті — йому потрібна була вона сама. Ця осіння пастка  була прорахована до міліметра лише з однією метою — змусити горду Тетяну прийти до нього в кабінет. Прийти особисто.

За цим хитрим маневром , як би це було не дивно, ховався не банальний інтерес ловеласа, який шукає розваги на пару ночей. У своїх таємних планах цей чоловік замахнувся на значно більше — він мітив у серйозні стосунки, бачив її своєю законною жінкою, хай навіть на його пальці в той момент ще міцно сиділа стара обручка. Матері  Тетяни — Тіні він солов'єм заливав про те, що його шлюб давно став попелищем, що між ним і дружиною — лише крижана пустка і роки глухого роздратування. Проте роки йшли, він продовжував грати роль зразкового сім'янина, а офіційне розлучення так і залишалося примарою.

Лише набагато пізніше Тетяна розкусить цей парадокс його складної, затиснутої в лещата непростого астрономічного знаку чоловічої природи. Вона зрозуміє, що Соляр став класичним, хрестоматійним заручником комплексу Мадонни і Блудниці.  Він так і не мав сміливості зробити вирішальний крок і подати на розлучення. 

    Як авторка цієї історії, я абсолютно впевнена в одному: сам Соляр навіть не здогадувався, що насправді подобається Тетяні. Давайте повернемося в ту золоту осінь 2002 року.  Він був у віці, коли чоловік перебуває на самому піку своєї сили та бізнесової зухвалості. Він був у розквіті сил. Але, потри це , у глибині душі він залишався вразливим. Він прокручував свої хитромудрі пастки, бо банально боявся почути відмову від юної  студентки. Він навіть не припускав, що Тетяна вже була зовсім не проти закрутити з ним роман — щиро, через той шалений електричний струм, що пробігав між ними. І його офіційний статус одруженого чоловіка на той момент не став би для неї жодним стоп-сигналом.

Давайте будемо відвертими: у двадцять років світ крутиться виключно навколо тебе. У цьому віці ти ще занадто егоїстична, у хорошому сенсі цього слова, щоб думати про чужі шлюби, мораль чи сімейні драми якось незнайомої жінки. Ти дивишся на життя виключно зі своєї дзвіниці. Тетяна тоді нікому нічого не обіцяла і не брала на себе жодних високих зобов'язань. Вона була абсолютно, п'янко вільна: жодних стосунків, які б тиснули на плечі вантажем.

     Коли ти молода, красива і застрягла в сірій ранковій рутині між дощами та нудними лекціями третього курсу, тобі хочеться лише одного — свята. Тобі хочеться вільних розваг, шалених почуттів, красивих жестів і палкого кохання, яке вирве тебе з цієї буденності. Тетяна просто хотіла жити, дихати на повні груди і відчувати себе жінкою, якою захоплюються. Поки він ховав свій внутрішній вулкан під маскою заклопотаного директора і прораховував стратегії, вона вже була готова відкрити серце назустріч пригоді...

    Соляр увімкнув усю свою артилерію. Він з ходу почав те, що сучасні психологи називають класичним, хрестоматійним лав-бомбінгом. Це був справжній емоційний штурм: його погляд раптом став оксамитовим, а слова — солодкими. Чоловіки його штибу вміють так закрутити голову, так обрушити на жінку лавину своєї раптової, палкої уваги, що ти миттєво втрачаєш землю під ногами. Це була професійна маніпуляція досвідченого гравця.

Але саме в ту хвилину, коли Соляр розсипався у своєму красномовстві, у кабінеті наче на мить зупинився час. У свідомості Тетяни зблиснув яскравий спалах. Це було справжнє, чисте передбачення — щось абсолютно магічне, принесене з вищих, кармічних вимірів.

Усього на одну секунду перед її очима прокрутилася чітка кінострічка з майбутнього. Вона побачила себе тут, у цьому самому кабінеті, притиснутою до цієї стіни в момент шаленої, нестримної інтимної близькості з цим чоловіком. Спалах був настільки реальним, що вона Тетяна затамувала подих від шоку і дива. Вона, двадцятирічна дівчина без жодного досвіду, раптом зазирнула крізь завісу часу і побачила те, чому лише судилося відбутися.

Соляр продовжував свій прорахований лав-бомбінг, свято вірячи, що повністю контролює ситуацію. Він і гадки не мав, що його пастка вже закрилася, але не для неї, а для нього самого. Бо Тетяна більше не грала наосліп — вона вже знала фінал цієї історії...