Інтрига номер 21. Літаки- крутезний транспорт.

   Той її епічний травневий прихід запустив у підсвідомості цього чоловіка такий кругообіг, про який сама Тетяна дізнається лише значно згодом. А поки що вона гадки не мала, які пристрасті вирують за лаштунками її дівочого кругозору. Таня просто жила своїм життям...

    Батьки Тані давно товаришували з батьками Кості — хлопця, який був головною гордістю та золотим генофондом своїх батьків. Вивчений у престижному авіаційному в Києві, старший на п’ять років, Костя був високим, породистим і настільки привабливим, що місцеві дівчата шию скручували, коли він проходив повз. Окуляри в стильній оправі лише додавали йому шарму такого собі інтелігентного мачо, який знає собі ціну, але тримається строго в рамках пристойності.

Старше покоління спало і бачило, як би цих двох рознайомити й бажано — одружити. Костин батько так сильно поважав Таніного тата, що буквально видав синові наказ: «Іди свататися!». А щоб спецоперація пройшла як по маслу, знайшовся залізобетонний привід — новенький комп’ютер, який батьки підігнали Тані на день народження. Навесні 2002 року цей пузатий монітор коштував як крило від літака і вважався верхом мажорства. Тільки от Таня в цьому ІТ-залізяччі розбиралася на рівні «куди тицяти, щоб увімкнулося», а Костя був суперспецом, який клацав материнські плати як горішки.

Справа була влітку. Таню відправили  на дачу в село. Сільські літні сутінки дихали густим, майже солодким спокоєм. Повітря пахло розімлілою від денної спеки скошеною травою — неймовірним, запаморочливим парфумом, якому не було рівних у світі. Цей аромат зводив з розуму ; було взагалі незрозуміло, чому цей наркотик досі не встигли заборонити на законодавчому рівні. Не уступала в силі на ментальну кору матіола. Її пахощі розкривалися як блаженство  — це був не просто запах квітки, а підступна, всепоглинаюча субстанція. Вона заповнювала собою кожну молекулу простору, проникала під шкіру, дурманила мозок і безжально підпорядковувала собі. І наостанок цей ефірний коктейль довершували стиглі абрикоси. Їхній важкий, медовий аромат буквально стікав із гілок густим сиропом, перетворюючи літній вечір на суцільну солодку млість. Це був сільський запоморочливий екстаз. 

Дорогою по вечорам ходили корови. Вони були для Тетяни не менш священними, ніж для індійців. Їхні морди — ці вологі, прохолодні носогубні дзеркала — викликали в неї якісь абсолютно незрозумілі, але такі глибокі й хвилюючі почуття. Великі, бездонні очі з пухнастими, неймовірно довгими віями ототожнювалися в Тетяні з якимись позаземними, казковими істотами, що випадково забрели в цей земний вимір. Дивлячись на них, їй щоразу до нестями хотілося просто зацілувати цих дивовижних тварин у їхні м'які оксамитові носи. А густий, теплий запах молока, який шлейфом тягнувся від кожної корови, миттєво вколисував, дарував абсолютне відчуття безпеки та будив усередині якийсь ще неусвідомлений, трепетний материнський інстинкт.Але, попри всю свою космічну святість, мінували дорогу ці божественні істоти з суто земною щедрістю....Головне було не вляпатися в сільський «ексклюзив» і не зіпсувати босоніжки.

 Вона якраз залишилася одна— батьки поїхали ночувати в місто. Дівчині було нестерпно скучно і відверто страшно одній. Тому появу Кості вона сприйняла як порятунок. 

— Костю, слухай... А залишайся в мене на ніч!— випалила Таня абсолютно безпосередньо. 

Реакція Кості— це був просто розрив аорти. На такий поворот сюжету його авіаційний університет точно не готував. Костя, який у цей момент із розумним виглядом затискав якусь важливу комбінацію клавіш, від несподіванки просто підстрибнув на місці. Його пальці зсунулися, знісши до бісової матері якусь системну папку, а стілець під ним зрадницьки хитнувся на двох ніжках. Авіатор, якого в університеті точно не вчили виходити з такого крутого піке, дико змахнув руками, наче катапультувався без парашута, і ледь не здійснив аварійну посадку спиною на підлогу. Насилу втримавшись у сантиметрі від ганебного падіння, він повернув до Тані обличчя, на якому за секунду промайнули всі стадії шоку.  Його ідеальні окуляри з’їхали на самий кінчик носа, очі округлилися до розмірів п’ятикопійчаних монет.

Таніна реакція на цей Костін кульбіт була не менш шоковою, хоча зовні вона й оком не змигнула. Дівчина включила режим «залізобетонна леді», але всередині в неї відбувався справжній ментальний вибух. Вона сама отетеріла від комічності та абсолютної небанальності ситуації, а ще більше — від себе самої. Ну треба ж було так ляпнути! Таня гарячково міркувала, як тепер вигрібати з цього двозначного конфузу. Ситуація за секунду перетворилася на першокласний анекдот, який вона точно згадуватиме все життя.

Це кумедне піке Кості було неймовірним, проте Таня ще не знала, що навчиться літитати без літака...