Трояндовий мармелад

Сьогодні субота. Мама з татом подалися в місто у справах, а Дмитрик насолоджувався відпочинком. Він досхочу виспався,  смачно поснідав, подивився свої улюблені відосики й… почав нудьгувати. Славко поїхав з батьками до бабусі в сусіднє місто, а отже на вулицю йти теж не було з ким. 

Дмитрик ходив з кімнати в кімнату, розмірковуючи, яке б заняття собі знайти. В якийсь момент його погляд зупинився на вазі з букетом троянд, який вони з татом подарували мамі на 8 березня. Він раптом згадав, що в одному відео бачив, як готували мармелад з пелюстків троянд.

 - А що, гарна ідея, — подумав він. - Квіти все одно за пару днів вже завʼяжуть, а так зроблю мамі приємне. 

Отже, вирішено — буде мармелад. Потрібно було лише знайти відео, та подивитися, що ще для цього потрібно та і з самим процесом приготування розібратися. 

За кілька хвилин Дмитрик знайшов потрібну йому інформацію і швидко її переглянув. Все просто: цукор, вода і пелюстки троянд (на наявність в рецепті ще й желатину він просто не звернув уваги). 

Можна братися до роботи. Спочатку Дмитрик обережно зрізав верхівки троянд, щоб зручніше було розібрати квіти на пелюстки. Йому навіть шкода було це робити, бо троянди були дуже гарними, але від свого задуму він вирішив не відступати. Коли пелюстки були складені в каструлю, він додав склянку цукру (згідно з рецептом) і склянку води. Потім усе це поставив на плиту і став варити. За кілька хвилин вода закипіла, піднімаючи на поверхню червоні пелюстки. Дмитрик трохи зменшив вогонь, обережно перемішав вміст каструлі ложкою і став чекати, поки це все перетвориться на смачний десерт. Пройшло ще хвилин 10, а нічого не змінювалося, хіба що води стало трохи менше. Ще 10 хвилин — результат той самий. 

Дмитрику стало нудно спостерігати за тим, як кипить вода з пелюстками й він вирішив піти в кімнату і трохи погратися в телефоні.

Від гри Дмитрика відірвав неприємний запах, який надходив з кухні. Він кинув телефон на ліжко і кинувся до плити. В каструлі було жахливе видовище: дно вкрилося чорним шаром пригорілих пелюсток. Вся кімната була заповнена димом. 

Дмитрик відкрив вікно, а каструлю поставив у мийку та налив води. Думки про смачний мармелад тут же змінилися на те, як йому влетить від мами за цей витвір мистецтва. Потрібно було швидко ліквідувати наслідки своєї кулінарії. І якщо сморід поступово розчинявся у повітрі, що надходило через вікно, то з каструлею все було куди гірше. Вона аж ніяк не піддавалася мийці. Що тільки Дмитрик не робив, які засоби не використовував — її дно залишалася чорного кольору.

За миттям пригорілого посуду його і застали батьки, які повернулися додому.

Ще з порогу мама перелякано скрикнула і кинулася на кухню.

 - Що це за сморід? Що сталося? Що горить? -  так і сипала вона запитаннями.

Тато теж пішов за нею, але виглядав набагато спокійніше.

Побачивши, що нічого не горить і що все добре, мама трохи заспокоїлася, але не на довго, бо побачивши на що перетворилася її нова улюблена каструля вона аж завмерла на мить.

 - Дмитре, що тут відбувається? Чим ти тут займався? - суворо запитала вона.

Хлопець не знав навіть з чого почати розповідь, а тому хаотично почав розказувати про мармелад, троянди й про те, як все це перетворилося на пригоріле незрозуміло що.

Мама слухала розповідь Дмитрика з широко відкритими очима і час від часу голосно зітхала. Тато ж навпаки, навіть посміхався. Дмитрик же взагалі не знав, як себе поводити, а тому навіть не підіймав очі на батьків.

 - Ну як тобі така ідея в голову могла прийти?  - не могла заспокоїтися мама. - А якби ти квартиру спалив? Ти про це подумав?

 - Та годі тобі, не перебільшуй, — втрутився тато. - Все ж обійшлося. А каструлю тобі нову купимо.

 - От тобі б усе на жарти зводити, — буркнула мама і пішла до кімнати.

Та на неї й там чекав сюрприз — букет зі зрізаними бутонами. Слухаючи розповідь сина, вона навіть не задавалася питанням, де ж він узяв троянди, але тепер усе стало зрозуміло.

Вона дістала залишки від квітів з вази й понесла на кухню.

 - Ось, дякую за такий гарний, а головне креативний букет, — сказала вона і поклала його на стіл.

Дмитрик поглянув на тата і винувато розвів руками.

В неділю вранці Дмитрика розбудив тато.

 - Вставай, герою, будемо виправляти твої помилки.

Дмитрик спросоння не дуже зрозумів, що мав на увазі тато, але перепитувати не став, бо все ще почувався дуже винним.

Мама ще відпочивала, а тому вони удвох швидко поснідали та тихенько вийшли з дому.

Мабуть, не важко здогадатися, що поїхали вони в магазин посуду вибирати нову каструлю для мами, а дорогою додому заїхали ще у квітковий магазин і купили гарний букет троянд та цукерки.

Мама вже прокинулася і була дуже здивована, що нікого немає вдома, але телефонувати не стала, бо ще трохи ображалася на сина за вчорашнє. 

Вона пила каву на кухні, коли Дмитрик та тато повернулися додому. Хлопець підійшов до неї й простягнув коробку, перев’язану яскравою стрічкою.

 - Мамо, вибач мені, будь ласка. Це тобі.

Обличчя мами стало усміхненим, вона обережно відкрила коробку і діставши з неї нову каструлю і зовсім розсміялася.

 - Це ще не все, — додав тато і простягнув мамі величезний букет та цукерки.

Такого вона явно не очікувала, а тому навіть не знала, що сказати. Натомість підійшла і міцно обняла своїх хлопців.

І хоч інцидент з мармеладом було вичерпано, Дмитрик ще довгий час аж здригався, коли бачив десь троянди.