Розділ 35

Я намагалася заспокоїтись, тримаючи револьвер у руках і відчуваючи, як серце б'ється в шаленому ритмі. Рей не відпускав мене, поки ми чекали на прибуття поліції.

— Чому ти раніше не сказала мені, що у тебе є зброя? — запитав він, намагаючись посміхнутися, щоб мене заспокоїти.

— Я не думала, що буду брати батьків ствол, — відповіла я.

Я швидко випустила кицьку, а за декілька хвилин прибув Лопез.

— Добрий вечір, — привітався він, заходячи до будинку. — Мене повідомили про невідомого біля вашого вікна.

— Так, це сталося кілька хвилин тому, — відповіла я, намагаючись зберігати спокій. — Він стояв під ліхтарем і спостерігав за мною. Я не знаю, хто це був.

— Ви його раніше не бачили? — запитав Лопез.

— Ні, ніколи, — відповіла я.

Рей підтвердив мої слова:

— Він виглядав підозріло і не відповідав на запитання.

Коли я підійшов, він просто пішов. Лопез уважно слухав і записував усе у свій блокнот.

— Добре, ми організуємо патруль у цьому районі, — сказав Лопез, закриваючи блокнот. — Будь ласка, тримайте телефон поруч і не виходьте з дому без потреби.

Рей запропонував залишитись у мене на ніч, щоб я не почувалася самотньою і беззахисною. Я погодилася, і ми разом почали обговорювати, що це могло означати.

— Цей незнайомець міг бути пов'язаний з Ліндою, Бафі або Мартіном, — припустив Рей. — Можливо, він спостерігав за нами через наше розслідування.

— Але чому саме зараз? — запитала я. — Ми ж нічого конкретного ще не дізналися. Хіба що... Може, ми наближаємося до правди, і це когось дуже непокоїть.

Ми обговорювали різні можливості, намагаючись зрозуміти, хто стояв за цим.

Раптом мій телефон задзвонив. На екрані висвітилося ім'я Лінди.

— Привіт, Ліндо, — відповіла я. — Де ти була сьогодні? Ми всі хвилювалися.

— Я... я не могла прийти на роботу, — промовила Лінда. — Мені потрібно було щось вирішити. Щось важливе.

— Що саме? — запитала я.

Вона не відповіла, а відразу кинула трубку.

Я спробувала передзвонити Лінді, але її телефон був вимкнений. Тривога в мені зростала, і я відчула, що справа набуває нових обертів. Рей, побачивши моє обличчя, зрозумів, що сталося щось недобре.

— Вона кинула трубку, — сказала я. — Її телефон тепер вимкнений.

— Це виглядає дуже підозріло, — відповів Рей, — Можливо, вона перебуває в небезпеці. Ми повинні щось зробити.

— Згодна, — відповіла я, — Може, ми з Кім зможемо з’ясувати щось більше про неї.

Рей кивнув і сів поруч зі мною. Ми продовжили обговорювати наші подальші дії, поки не настала глибока ніч.

Настав наступний день.

Настав час знімати кілька останніх сцен, зняття прокляття з Фридеріка і шлюб, а після цього вже нормальне світське весілля.  На щастя хоч та сукня була мені за розміром. Вже сьогодні мали випустити трейлер і я з нетерпінням очікувала цього. Можливо цей фільм стане моїм щасливим білетом до кращого майбутнього. Я відкрила його та почала дивитись.

Грати Керолайн було просто незабутнім досвідом, адже вона виявилась не слабкою дівчиною, яка не здатна за себе постояти, а набагато цікавішим персонажем, ніж її зобразили в книзі. Довга праця над фільмом окупила себе і я з нетерпінням чекала, поки його покажуть всім нам.

Я сховала телефон та вирушила на своє місце на знімальному майданчику.

— За два дні ви підете на інтерв’ю, — промовив режисер.

— Там вас запитають про фільм, про ваші враження від зйомок, і, можливо, про особисте життя. Будьте готові до будь-яких запитань.

— Зрозуміло, — відповіла я, намагаючись приховати хвилювання. — Я підготуюся.

Ми знову взялися за роботу, і час минув швидко. Знімальний майданчик був наповнений звуками камер, рухами акторів та інструкціями режисера. Я поринула в роль Керолайн, віддаючи себе на повну, щоб передати всі емоції та напругу сцени.

Коли робочий день закінчився, я почала збирати свої речі, готуючись до від'їзду.

— Не хочеш, щоб я тебе підвезти? — запропонував він.

— Дякую, Рей. Це буде дуже до речі, — погодилась я.

— Слухай, мені здається, ми дуже близько до розгадки. Але це також означає, що ми можемо бути в небезпеці. Будь обережною, добре?

— Обіцяю, — відповіла я.

Коли ми приїхали до мого будинку, я помітила, що всі вікна були зачинені, і навколо не було ніяких підозрілих фігур. Я вдячно попрощалася з Реєм і увійшла всередину. Сніжинка зустріла мене, як завжди.

Я вирішила ще раз спробувати зателефонувати Лінді. На цей раз слухавку підняла незнайома жінка.

— Привіт, це Енджел. Хто говорить? — запитала я.

— Це її сестра, — відповіла жінка. — Лінда залишила свій телефон вдома. Вона в лікарні.

— В лікарні? Що сталося? — схвильовано запитала я.

— Вона потрапила в аварію. Нічого серйозного, але їй потрібен відпочинок. Вона буде вдома через кілька днів, — пояснила сестра.

— Дякую за інформацію. Передайте їй, що я дзвонила і дуже хвилююся за неї, — попросила я.

— Обов'язково передам, — відповіла сестра і поклала трубку.

Задумавшись на декілька секунд, я відкрила її акаунт в соцмережі та заявила:

— В неї немає сестри, — заявила я.

— Краще повідомити про це Лопеза, — запропонував Рей.

Я швидко набрала його номер.

— Лопез, це Енджел. Є дещо дуже підозріле. Я тільки що зателефонувала на телефон Лінди, і якась жінка, яка представилася її сестрою, відповіла. Але я точно знаю, що у Лінди немає сестри. Вона сказала, що Лінда в лікарні після аварії.

— Зрозуміло, Енджел, я перевірю цю інформацію — відповів Лопез.

На ранок я отримала повідомлення від нього.

"Енджел, Лінда не перебуває в жодній з лікарень. Її телефон не пінгується. Дякую за зачіпку. "

Я подзвонила Рею.

— Привіт, як справи? — поцікавилась я, — завтра підеш на вечірку на честь завершення зйомок?

— В мене все добре, — відповів він, — я зрозуміло, що буду.