Розділ 33

— Енджел дідько! — кричала вона, — Енджел!

— Що таке? — перелякано запитала я.

— Що ти наробила, — стогнала вона, — ти все знищила.

— Про що ти? — допитувалась я.

— Ти та твоя подружка фліртувала з моїм Мартіном, — плакала далі жінка, — як Бафі!

— Поясни, будь ласка, — попросила в неї я.

— А ти не знаєш? — продовжувала вона, почала збиватися і говорити все швидше. — Мартін казав, що ви просто хочете дізнатися про Джонса, але я знаю, що це не все! Ви лізете не у свою справу! Ти думаєш, що знаєш все, але ти нічого не розумієш!

Я відчула, як напруга наростає, і поглянула на Рея. Він жестом показав, щоб я продовжувала розмову.

— Лінда, заспокойся, — спробувала я говорити м'яким голосом. — Ми просто хочемо зрозуміти, що сталося.

— Зрозуміти? — В її голосі звучало знущання. — Ви навіть не уявляєте, що тут насправді відбувається.

Рей кивнув, щоб я продовжувала витягати інформацію.

— Лінда, розкажи мені, що саме сталося, — попросила я. — Можливо, ми можемо допомогти.

— Ні не можеш! — прокричала вона.

— Лінда, будь ласка, поясни нам, що сталося, — попросила я знову, намагаючись бути якомога спокійнішою. — Ми не хочемо завдати тобі шкоди. Ми просто хочемо зрозуміти правду.

Вона трохи затихла, і я почула, як вона важко дихає.

— Це не так просто, як ви думаєте, — нарешті промовила вона. — Мартін...

Я обмінялася швидким поглядом з Реєм. Його обличчя стало серйозним, і він кивнув, щоб я продовжувала розмову.

— Лінда, ми можемо допомогти, якщо будемо знати більше. Розкажи нам, що ти знаєш, — попросила я.

— Бафі, старалась відбити його в мене, їй не вистачало його батька, — прокричала вона та кинула трубку.

— Вона кинула трубку, — завершила я.

— Лопез радить не передзвонювати, — сказав Рей, — ми нічого не взнали нового.

— Ти правий, — погодилась я, — повернусь я вже до себе додому. Кицька може за мною сумувати, хоч і батько організував для неї няньку.

— Добре, я тебе підвезу, — відповів він.

Коли ми дісталися до мого будинку, я подякувала Рею і вийшла з машини. Кішка зустріла мене біля дверей, муркотячи та тручись об мої ноги. Я відчула, як напруга трохи спала, і я нарешті змогла розслабитися.

Вдома я знову взяла телефон і зателефонувала Кім. Вона швидко підняла слухавку.

— Як ти? — запитала вона.

— Втомлена і трохи збентежена, — відповіла я. — Лінда зателефонувала мені та почала кричати, що ми ліземо не у свою справу. Вона згадала Бафі.

— Бафі? Це нічого нового — задумливо сказала дівчина.

— Я і про це, — відмахнулась я, — наче прибігла зізнаватись в убивстві, а може й ні.

— Може, вона справді щось знає, але боїться розповісти, — припустила Кім.

— Може бути, — зітхнула я. — Але поки що це тільки здогадки.

— Ти права. Але тепер ми знаємо, що вона відчуває себе загнаною в кут, — зазначила вона.

— На добраніч, — побажала їй я.

— Тобі також, — відповіла вона.

Я вимкнула телефон і впала на ліжко, обдумуючи всі події останніх днів. Кішка застрибнула на ліжко і зручно влаштувалася поруч, муркочучи.

Наступного ранку я прокинулася рано і вирішила, що мені потрібно зробити щось для розрядки. Розпочала з легкої зарядки, потім прийняла душ і зварила собі міцної кави. День мав бути насиченим, адже зйомки наближалися до фіналу, і було ще багато чого зробити.

Мій телефон знову завібрував, цього разу повідомлення було від Рея:

«Готова?»

«Так»

За декілька хвилин я викликала таксі та взявши сумочку поїхала на нове місце зйомки, всередині воно виглядало наче печера з рослинами, які тягнулись де-не-де по стінах, великі різьби, чимось подібні на маянські та великим озером всередині.

— Навдивовижу місце, правда? — запитав Рей, коли я прибула на знімальний майданчик. Він чекав мене біля входу, посміхаючись.

— Дуже, — відповіла я.

— Як бачиш сьогодні ми без костюмів, — продовжив він.

— От і добре, — відмахнулась я, — мій костюм і завеликий, ще й важкий.

Рей засміявся і кивнув.

— Так, костюми в нас не легенькі. Але сьогодні ми працюємо тільки над репетиціями, — промовив він.

Ми зайшли до знімального майданчика і пройшли до місця, де нас вже чекали інші актори та режисер.

— Доброго ранку всім, — привіталася я.

— Доброго ранку, — відповів режисер, посміхаючись. — Сьогодні ми працюватимемо над фінальними сценами, тож перейдімо до репетицій.

Репетиції почалися з розбору сценарію і розподілу ролей. Ми переглянули свої діалоги. Режисер дав нам декілька порад і поправок, після чого ми перейшли до практики.

— Перша сцена, яку ми сьогодні відпрацюємо, це сцена з ножем, — пояснив Джонс, — треба вирішити, як ви будете стояти, як мінімум.

Ми переглянули розташування декорацій та зупинилися на тому, що буде найефектніше для камери. Джонс підходив до кожного з нас і пояснював, як саме ми маємо рухатися.

— Гаразд, почнемо, — сказав він, коли всі зайняли свої позиції.

Тримаючи в бутафорський ніж, я удала наче розрізала руку, після чого передала кинджал Рею. Він повторив за мною.

— Не годиться! — вигукнув режисер, — зміна ідеї. Рей тепер ти розрізаєш їй руку, після того, як зробиш це сам.

Рей кивнув і взяв кинджал. Він зробив глибокий вдих і спробував зосередитися. Я приготувалась до нової спроби.

— Гаразд, почнемо, — знову сказав Джонс.

Рей підійшов до мене, удав, що розрізає свою руку, потім наблизився до мене і зробив той же рух, ніби завдаючи мені болю. Я зойкнула і зробила крок назад, зображаючи біль.

— Добре, так і тримай! — вигукнув Джонс, явно задоволений, — тепер переплетіть пальці.

Ми з Реєм переплели пальці, і я відчула, як його рука тремтить. Він глянув мені в очі, і я побачила в них справжню тривогу. Момент став на диво інтимним, але я швидко зосередилася на грі.