Розділ 31

Вечір настав швидше, ніж ми очікували. Кім забрала мене своєю машиною, і ми вирушили до клубу «Фалс». Його неонові вивіски яскраво світили у темряві, приваблюючи відвідувачів. Ми обережно підійшли до входу і побачили довгу чергу.

— Як ми туди потрапимо? — шепнула Кім.

— Ти Кім Вілсон, а я Енджел Сільверс, — відповіла я, — ми досить відомі, що нас впустили б без запитань. Особливо тебе.

На щастя, ми вдало потрапили всередину без зайвих питань. Ми обрали один зі столиків та замовили собі по коктейлю.

— Що ми робимо далі? — поцікавилась вона.

— Ми спочатку отримаємо напої, а потім спробуємо знайти власника або когось, хто може знати більше про смерть Бафі, або ці таємничі повідомлення, — запропонувала я.

— Подивимося, що відбувається на танцмайданчику, — Кім вказала на невелику підкову.

— Можливо, ми зможемо знайти когось, хто може нам допомогти, — я підтримала її ідею.

Ми прогулялися до центру клубу і вирішили приєднатися до людей, що танцювали. Під час перерви між піснями ми почули розмову двох дівчат, які сиділи на сусідній лавці.

— Ти чула про цю нову історію з "Galaxy"? — сказала одна з них.

— Якій саме історії? — запитала інша.

— Так, там щось сталося зі старим менеджером Бафі. Вбивство, чула?

— Ні, якщо чесно. Ти впевнена?

— Так, мій хлопець працює в поліції та розповів, що це було умисне вбивство. Це жахливо.

Ми обидві обмінялися поглядами. Ця інформація була цікава і, можливо, корисна.

— Можливо, ми маємо підійти до них і дізнатися більше, — пропонувала Кім.

— Давай, — згодилась я.

Ми підійшли до дівчат.

— Привітики, — сказала я та усміхнулась, — я чула, ви щось згадали про то вбивство.

— Так, — відповіла дівчина з яскраво рожевим афро.

— Це була історія, яку мій хлопець чув від своїх колег.

— А ви не могли б розповісти більше? — запитала я, намагаючись зберегти спокій.

Дівчина кивнула і подивилась на свою подругу, яка також здавалася зацікавленою.

— Може скажіть хто ви? — попросила інша.

— Я Енджел Сільверс, працюю там, — відповіла холодно я.

— Ти Енджел Сільверс? — вигукнула вона.

— Звичайно, ми допоможемо, якщо зможемо, — сказала дівчина з рожевим афро. — Ми чули, що Генрі Джонс, менеджер Бафі, був застрелений. Мій хлопець, який працює в поліції, казав, що це було умисне вбивство, але більше він не знає. Всі деталі приховуються, але він чув, що це може бути пов'язано з якоюсь мафією або наркотиками.

— Мафією? Наркотиками? — перепитала я, намагаючись зв'язати це з тим, що ми вже знали. — Ви думаєте, це якось стосується Бафі?

— Не знаю, але коли трапляється щось таке гучне, як вбивство, завжди є якісь темні підводні камені, — додала інша дівчина.

— Ми повинні поговорити з власником клубу, — шепнула Кім, — може він знає більше.

Я кивнула, і ми з Кім подякували дівчатам за інформацію, обмінявшись контактами на випадок, якщо їм спаде на думку ще щось важливе. Ми повернулися до столика, де офіціантка вже принесла наші коктейлі.

— Що ж, — промовила я, відпивши свій напій, — знайдімо власника.

Ми почали оглядати клуб, шукаючи когось, хто міг би бути власником або принаймні виглядати так, наче має тут вплив. Невдовзі ми побачили чоловіка середніх років, який виглядав дуже впевнено і розмовляв з персоналом, явно видаючи інструкції.

— Це, мабуть, він, — вказала я на чоловіка.

— Гаразд, — сказала Кім, — ми підемо до нього разом.

Ми підійшли до чоловіка, і він обернувся до нас з посмішкою.

— Привіт, — сказала я, намагаючись бути привітною і ввічливою. — Ви власник клубу?

— Так, мене звати Мартін, — відповів він, оглядаючи нас з цікавістю. — А ви хто?

— Я Енджел Сільверс, а це моя подруга Кім Вілсон. Ми хотіли б поговорити з вами про дещо важливе, якщо у вас є хвилинка.

Він підняв брови та поглянув на нас з ще більшим інтересом.

— Звичайно, присядьте, — промовив він та вказав на столик в кутку, де ми могли поговорити без зайвих вух.

Ми сіли, і Мартін нахилився до нас, чекаючи на запитання.

— А у вас є дівчина? — протягнула вона.

— Була, — відмахнувся він, — зараз я вільний.

— Може якось зустрінемось? — запропонувала Кім.

— Вибач любонько, — сказав він, — не хочу тебе наражати, ця сука мене сталкерить.

Він вскочив та оглянувся довкола, зупинивши погляд на дівчині в худі та темних окулярах.

— Лінда! — прокричав він, — твою ж наліво!

— Мартін, — простогнала дівчина.

— Охорона! — вигукнув власник клубу, — заберіть її.

Він нервово зробив коло, довкола диванчика після чого запитав:

— Солоденька, не даси свій номер? — поцікавився він.

Кім взяла в нього ручку та швидко написала щось на серветці, після чого простягнула її Мартіну.

— Не хочете зайти в віп зону, можу запропонувати кислоту чи кокос, — продовжував він.

Я нервово дивилась в екран телефону, миттю прийшло повідомлення від Рею:

«Все добре?»

«Посередньо. Виведу Кім подзвоню»

«Ок»

— Кім, — простогнала я, — в мене голова розколюється…

— З тобою все було добре, — відрізав Мартін.

— Я вже не можу терпіти, — награно продовжувала я.

— Бери, — наказав він та простягнув мені таблетку і незрозумілий коктейль.

— Ні! — заперечила криком я, — Кім! — протягнула я та потрясла її за руку, — виведи мене на вулицю.

— Добре, добре, — згодилась вона та підморгнула мені.

Я награно хиталась, поки ми йшли на вихід. Я обернулась та побачила, що наш новий знайомий кликав когось в чорному костюмі.

— Забираймося, — наказала я.

Ми швидко вийшли з клубу «Фалс». Зупинившись на кілька секунд, щоб перевести подих, я подивилася на Кім.

— Думаю, Мартін щось знає, але він не такий простий, як здається, — сказала я, намагаючись зібратися з думками, — і що тут робить Лінда?