Розділ 3

В кіноіндустрії є одне єдине правило, ти або на коні, або носиш коня на собі. Одне бути статистом і чекати три місяці на гроші, які мали запалити за два тижні, а якщо дають випити води між кадрами, взагалі герої. А інше коли тобі платять вище мінімалки.

В тому, щоб бути в головній ролі є один плюс, коли всі спочатку біжать через вулицю на візаж, бо коридор використовують як склад, до мене стиліст прийшов сам.   

Лінда відкрила папку і показала декілька фотографій і дістала звідкись червоний капелюшок, після чого побігла кудись геть.

— Ви самі підведете слизову чи я можу це зробити сам? — запитав він.

— Жодних проблем, краще зробіть це ви, — попросила в нього я.

— З вас вийде прекрасна піратка, — прокоментував він, — це за романом Кари Сноу «Прокляття острова Черепа».

— Я читала його коли була в десятому класі.

— Гарна книжка, але кінець мені не сподобався, — розказав він.

— Мені також, хоч Керолайн і Фридерик зняли прокляття острова Черепа і стали вільними, капітан так і не повернувся в море.

— Він сто років гуляв морями, щоб знайти її та стати назад смертним, якби я міг завжди залишатися молодим і красивим, я б не проміняв це на жінку.

— А на чоловіка? — жартівливо запитала я.

— Не змушуй мене вибирати. 

Через декілька хвилин того як він думав над чимось, незнайомець представився:

— Я Нолан.

— Енджел, — відповіла я та поглянула в дзеркало, — це прекрасно!

— Я знаю.

— А якщо я запропоную тобі стати моїм стилістом? — поцікавилась я.

— Думаю моя спина не витримає сумки, — пожартував Нолан.

— Будь ласка, — попросила я.

— Зрозуміло, що я згоден, не хочу бачити на екрані погану роботу.

— Дякую! — вигукнула я.

— Добре, досить, — сказав він та продовжив, — йди через прохід для персоналу, тобі не варто розмовляти зі статистами.

Я пішла за його вказівками та швидко опинилась біля режисера. 

— Дайте їй нарешті сценарій! — прокричав він.

Серед натовпу інших я побачила свого батька, що про щось розмовляв з Реєм. 

Лінда швидко принесла мені одну картку та почала пояснювати:

— В тебе десять реплік, — розказувала вона, — в першій сцені, яку ми зараз крутимо, нічого важкого, ти просто заходиш через от ті великі двері. Коли називають твоє імʼя ти озираєшся довкола. Потім до тебе підходить Рей і запрошує на танець. Ти погоджуєшся і ви йдете на центр, кінець кадру. Зрозуміла?

— Цілком.

— Ледь не забула! — вигукнула вона та протягнула мені кулон з червоним каменем, — вдягни так щоб було видно тільки ланцюжок.

— Мені вже підписати контракт? — поцікавитись я.

— Так, бери, — сказала вона та простягнула мені стопку паперів, — згори про нерозголошення, далі все решта, свої дані знаєш?

Я кивнула і швидко заповнила всі папери.

— Проба номер один! — прокричав інший помічник режисера.

Лінда схопила мене під руку та повела до дверей.

— Музика! — прокричав знову він.

Пари почали рухатися під мелодію вальсу, а я увійшла через двері. 

— Керолайн Анджелік Сфорца, — прокричав якийсь актор в яскраво червоному фраку.

Швидким кроком звідкись до мене підійшов Рей одягнутий в червоний чорний бароковий костюм та маску під колір. З його поясу звисала шпага. Він поцілував мою руку та заговорив:

— Чи можу я запросити вас на танець? — поцікавився він.

— Так, — прошепотіла я.

Ми не встигли навіть піти на центр залу як прибіг той помічник режисера і повернувшись до статистів почав говорити:

— Зараз будуть вже нормальні кадри, — почав він, — робимо як вчора на пробі. Танцюристи по жвавіше. Музика гратиме три секунди, щоб ви зрозуміли як танцювати, а далі Сайлент Діско! Всі зрозуміли?

Ми почали знімати перший кадр. Він вийшов дещо не вдалим, адже я зачепила якусь дівчину.

Миттю прибіг він:

— Волкерси! — закричав він, — дивіться куди йти. Жодних розмов!

Наступних декілька кадрів були вже кращими та не було жодних несподіванок. Після цього оголосили 5 хвилину перерву і я пішла в пошуках батька. Він стояв і розмовляв з кимось. Я пиляла його поглядом, а він заговорив з мною:

— Бачу, ти тут як на своєму місці, — прокоментував батько.

— На своєму місці? — крикнула я, — ти мене обманув!

— Про що? — поцікавився він, — це справді не ромком.

— Ти не сказав, що Бафі вбили! — вигукнула я.

— Ти її тепер заміняєш, це вже не твоя проблема, — відповів він.

— Я навіть не думала, що зйомки почнуться сьогодні.

— Нічого страшного, це за твоєю улюбленою книгою, тому все буде добре, — заспокоював він мене, — мене більше непокоїть Рей.

— Так що з ним? 

— А хто подзвонив мені з серцевими проблемами?

— Тут справа дещо серйозніша, — уточнила я, — в мене на плані була сцена і я врізалась в нього гарненько моєю гідністю.

— Ну, нічого серйозного, він мені подобається, тому благословляю. 

— Чому в режисера вказівний палець на лівій руці помальований червоним лаком? — запитала я.

— Голлівуд місце забобонне, ти ж мені колись намалювала і фільм приніс Оскар, тепер так ледь не всі роблять.

— Побачимо потім, — сказала я та пішла геть від батька.

Серед натовпу я побачила Еріку одягнену в білу сукню.

— Еріко! — гукнула її я.

— Енджел, які люди, — сказала вона та продовжила, — щось я тебе серед натовпу не бачила.

— Я не там.

— О, ти видно вирішила ходити як танцюристка, я давно тобі це казала.

— Я граю головну героїню. 

—  Як тобі пощастило, хоч хтось з нас поцілує того красунчика, — пожартувала вона.

— В мене до тебе прохання, — прошепотіла тихо я.

— Яке? — запитала вона.

— Стій на шухері, я хочу пробратись в гримерку Баффі, — розказала їй я.

— Ти часом не про ту актрису, яку вбили? — поцікавилась Еріка.

Я тільки кивнула їй.