Частина 5. Нік

  Кумедно спостерігати за тим, як Ніка намагається втягнути голову в плечі, мов равлик, що хоче сховатися в свій будиночок. Вочевидь, зацікавлені погляди оточуючих бентежать її набагато більше, ніж я міг припустити. Намагаюся заспокоїти свою крихітку, але вона все одно напружена. Та нічого, їй потрібен час, щоб звикнути, так само, як і роззявам, що звикли пхати свого носа в чуже життя. Чую перешіптування в нас за спинами, але мені байдуже. Навіть, навпаки, я міг би влаштувати тут, посеред людного центрального коридору, справжнє шоу – притиснути Ніку до стіни та смачно її поцілувати, щоб вже ні в кого не лишилося сумнівів, що вона моя! Але я придушую в собі цей тваринний інстинкт. Моя дівчинка й так ледь не труситься від стресу, не хочу змушувати її хвилюватись ще більше. Хоча про новий поцілунок я мрію з тієї самої миті, як спробував на смак її губи. Подумки посміхаюся, передчуваючи мить, коли знову зможу це зробити, мить, коли нам ніхто не заважатиме, адже я планую насолодитися цими смачними, пухкими губами сповна. Мимоволі кидаю на них погляд, і Ніка це помічає. Вона враз червоніє від сум’яття та відводить очі. Схиляюсь до неї якомога ближче та шепочу на вушко:

- Твої губи зводять мене з розуму. Мені конче необхідно їх поцілувати.

  Ніка червоніє ще більше і закушує від хвилювання нижню губу. Блін, що вона зі мною робить?! Шукаю поглядом закуток, в якому можна було б усамітнитися з моєю дівчинкою хоча б на пару хвилин. Помічаю такий, і вже збираюся потягти Ніку туди, як чую дівчачий голос:

- Хей, Ніко!

  Назустріч нам швидким кроком рухаються її незмінні подружки Катя та Маріна. Закатую очі, а Ніка, тим часом, з переляку намагається висмикнути з моєї руки свою руку. Кляті наломщиці! Я не збираюся відпускати мою крихітку, тож навпаки, притягую її ближче до себе, міцно обіймаючи за плече. Від цього видовища у першокурсниць округляються очі та ледь не відвисають щелепи. Вчора Костян розказав друзям про свою орієнтацію, але ні він, ні я нічого нікому не розповідали про мої стосунки з Нікою. І, судячи з реакції її подруг, Ніка також змовчала.

- Що? Що це все означає? – Марінка витріщається на нас, мов на прокажених.

- Типу ти сама не розумієш, - відпускаю сарказм, відчуваючи, як  Ніка в моїх руках напружується.

- Ну, як би то трохи зрозуміло, але не зовсім, - настирлива подружка ледве добирає слова. – Ніка, чому ти вчора нічого нам не сказала?

- Я, ну я…, - Ніка закушує губу.

- Вона шо, має про все перед вами відчитуватись? – знову втручаюсь я.

- Ви що, разом? – прорізається голос в рудої подруги. Алілуя! Не минуло й півроку!

  Ніколь присоромлено зиркає на мене. Вочевидь, вона не впевнена в статусі наших стосунків, так само, як і її подружки, тож чекає від мене пояснень.

- Я закоханий в вашу подругу по самі вуха, - кажу я, її одногрупницям, але пильно дивлюся в очі тендітній красуні, котру притискаю до себе. – І хочу, щоб вона була моєю дівчиною. Ти хочеш бути моєю дівчиною? – понижую голос, схиляючись ближче до дівчинки.

- Я не проти, - всміхається Ніка, червоніючи.

- От усе й з’ясували! - широко посміхаюсь у відповідь та переводжу погляд на першокурсниць. – Більше питань нема?

- Та в мене їх мільйон! – не стримується Маріна.

- Попереджаю, якщо набридатимеш моїй дівчині, забороню їй з тобою спілкуватись.

- Ти це серйозно? – починає обурюватись Ніколь, і я радію з того, що вона не розгубила свою норовливість.

- Та жартую, розслабся, крихітко, - цілую її в лоба, і дівчинка враз пом’якшується. – Але ви не насідайте, - знову звертаюся до її подружок. – Сама все розкаже, коли схоче.

  Подружки вирішують змовчати. Правильне рішення. Хто його зна, що я можу утнути, якщо побачу, що вони набридають моїй коханій.

- Ви часом на пару не спізнюєтесь? – звертаюся до першокурсниць, але ті не розуміють натяку.

- Та нє, ще є час, - відповідає руда, дивлячись на годинника.

- А мені здається, у вас обмаль часу. Біжіть, ми з Нікою  наздоженемо, - даю вказівки дівчатам, котрі сьогодні якось особливо туго доганяють.

- Але ж , - починає Маріна.

- Ходімо, - Катя смикає її за руку. - Нікусю, зустрінемось в аудиторії!

  Слава Богу, хоча б одна з подружок має клепку!

  Дівчата йдуть вперед, періодично озираючись на нас, а ми неспішно крокуємо позаду. Я маю намір по максималці насолодитись компанією моєї дівчини перед початком тих клятих пар.