Глава 6

Олександр
Ці декілька хвилин мовчання здавалися такими довгими. Я не хотів, щоб ця умиротворююча тиша закінчувалась. 
Але цей клятий телефонний дзвінок. 
Я мимовільно дивлюсь на екран телефону... 
"Мій Артемчик ♥"
Що? 
У неї є хлопець? Ну звісно, телепень. Це ясно, що у дівчини її віку є хлопець. 
Бачу її розгублене і здивоване обличчя. Вона точно не чекала на цей дзвінок прямо зараз. 
Цікаво, що ж сталося між ними...
Минає кілька хвилин і я розумію, що розмовляла вона не з хлопцем. Сльози ріками текли із її прекрасних очей. Я сказав прекрасних? Чим мене так манить ця клята дівка? Зваживши усі «за» і «проти», все ж набираюся сміливості і вирішую запитати:
— Все добре? Якісь проблеми? — питаю. 
— Ні, не в порядку. Хоча яке це має значення, вам це не цікаво...
— Я допоможу. Скільки тобі потрібно? Яку суму винна? — запитую, бо усі відповіді на свої запитання читаю на її обличчі. 
Нашу розмову знову перериває телефонний дзвінок. Та що, чорт забирай, в неї сталося? Встиг тільки зрозуміти, що їй негайно потрібні гроші, та ще й немаленькі. 
— І багато винна? — щойно дівчина завершила розмову, вирішую перейти до суті справи. Я не маленький хлопчик і все чітко зрозумів які там справи в неї кояться.
— 15 тисяч, — відповідає. 
— Ну 15 тисяч гривень не така вже й велика сума. 
— Доларів... 15 тисяч доларів, — відповідає з такою безнадією в голосі. 
— Вау, кому ж ти стільки винна і головне за що?
— Не я, а одна дуже близька мені людина. Людина, яку люблю більше ніж власне життя. 
— Я допоможу... Якщо ти не проти. 
— Ви дасте мені таку суму? Це ж дуже великі гроші.
— Я допоможу, проте у мене є одна умова. Тільки якщо ти її виконаєш, я дам тобі цю суму відразу ж. Ну як? 

Я переходжу до радикальних дій, бо звик отримувати своє… будь-якою ціною. Так, те, що зараз скажу підло, але… тут багато але. Я так хочу і так зроблю. Все!

— А що за умова? — зі своє постійною цікавістю запитує дівчина, перервавши мої думки.  
— Спочатку скажи, що ти погоджуєшся, а тоді я назву умову, — спокійно відповідаю, а всередині бушує ураган з емоцій. А чи правильно роблю? Чорт!Чорт! Чорт! Я не знаю, але вороття назад немає!
— Я згідна. — Видно, що дівчина боїться.
— Чудово. А зараз про мою умову...

Дівчині стало трішки не по собі, коли Олександр сказав про якусь там умову. Так, вона вже подумки називала його не шефом, а саме на ім'я. В Ольги складалося таке відчуття, що це близька її серцю людина. Але умова! І що б це могло означати? Надивившись американських фільмів, дівчина вже уявляла як він скаже вбити когось із своїх конкурентів. Або щось того роду. Все-таки це має бути щось надважливе, адже 15 тисяч доларів на дорозі не валяються і не платяться за пусті балачки. Тут справи серйозніші. Та чоловік не довго тримав інтригу і випалив на одному подиху:
— Ольго, не буду ходити круг та навколо. Ти повинна провести зі мною ніч. Так, я п'яний. Але говорю цілком серйозно. Сам не розумію, що відбувається з моїм тілом , проте воно страшенно хоче тебе. Ніколи б не міг подумати, що казатиму це прямо, а особливо тобі. Погоджуйся, вибору немає. Треба ж рятувати твого любого коханого, — сказав це з такою злістю, ніби вона моя дівчина, а я приревнував її до якогось красеня.
— Що ви хочете, щоб я зробила?

Останніх слів дівчина просто вже не чула. Що? Яка ніч? Як провести?  Ото погодилася на свою  голову! Ці його слова ніби гарматою вистукували у її серце. Холод пробігся по всьому тілу, а шкіру вкрили мурашки. Неможливо усвідомити! Навколо скільки красунь, а він, бачте, хоче переспати з нею — такою сірою мишкою. 

Оля
Мій розум як в тумані. Таке відчуття, що на плечах всілися янгол і демон. Один каже: "Ти що, повія остання? Отак, за одним помахом хочеш стрибнути у ліжко до першого-ліпшого? Та ти не краща всілякої шльондри!". Натомість інша сторона була зовсім іншої думки: "Подумай про брата! Адже заради тебе він пішов у казино, щоб виграти гроші. Артем хотів допомогти. А ти? Ти здатна на допомогу йому? Десь там у руках бандитів він — твоя кров, твоя половина. Немає часу думати. Треба щось робити, діяти". 
І, чорт забирай, не можна зрозуміти, хто з них демон, а хто янгол. 
Чому так важко? До горла підступає ком, на очі навертаються сльози. Кажу твердо сама собі: " Мушу. Я. Мушу. Це. Зробити. Му-шу. Заради. Брата. Тільки. Заради. Нього. Все. Крапка". Ледве вичавлюю з себе хоч якісь слова і відповідаю шефу:
— Все буде так, як ви сказали. Домовленість є домовленість. Але гроші мені потрібні вже, зараз, в цей момент, — майже кричу.
— Добре, гроші будуть, — відповідає спокійним голосом, а всередині мене кипить і бушує ураган. Цей чорт хоче купити мене. Хоче купити за гроші! Хай буде так, хай буде, чорт забирай! Він купить моє тіло, але не купить мою душу, моє серце, моє кохання. Справжнє кохання не можна знайти у першому-ліпшому, його потрібно шукати роками. Та чи не помиляюсь я? Може, і це неземне почуття можна купити? А що, мені здається, чимало дівчат думають, що салони і шуби це і є кохання, а от їх якраз купити можна. 

Не розумію навіщо погодилася. Але ж хто міг подумати, що той недоумок, інакше назвати не можу, таке запропонує? Сама ти, Олю, винна. Ну хто ж погоджується на чортзна-що? Так могла і на смерть свою погодитися. Десь глибоко в душі розуміла, чому так вчинила.
Безвихідь переповнила мене. Досі не можу прийти до тями від почутого. Провести ніч? Серйозно? Він серйозно може бути таким? Зовсім не думає про людей яких використовує. 
Але виходу немає, я врятую брата. Мої думки перериває його голос:
— Ми повинні поїхати до мене додому і взяти гроші. Сама розумієш, таку суму не вожу з собою. 
— Так, звісно, — із сумом та страхом відповідаю, а в глибині душі розумію, що роблю неправильно. Пізно. Відпливший від берега корабель не повернеш назад. 
Своїми ж руками, в цей момент, псую собі життя. Просто перекреслюю жирною чорною лінією. Але нічого. Це все дрібниці. З Артемом все буде добре. Ми впораємося. За брата  віддам життя.