Розділ 28

Мені хтось задзвонив. Я підняла трубку та почула голос Джея:

— Привіт, — сказав він.

— Що ти там? — поцікавилась я.

— Ти давно не дзвонила, хотів взнати як ти там, — розказав він.

— Мені так приємно чути твій голос, Джею. Я в середині щойно виконала дуже важливе завдання, і зараз трохи відпочиваю. А як у тебе справи? — відповіла я з легкістю, хоча всередині відчувала трошки нервування через те, що розмова з Джеєм може розбити мій фокус.

— О, цікаво, що за завдання? — запитав Джей.

— Нічого особливого, просто трохи адреналіну, — відповіла я, відмовляючись від надмірних подробиць. — Але навіщо ти зателефонував? Чи є щось важливе?

— Ну насправді так, — сказав він, — не хочеш піти випити зі мною?

— Сьогодні в вечері з задоволенням, — відповіла йому, де завжди і як завжди?

— Ага, — погодився він.

Я поклала трубку та перевела погляд на Аввадона.

— Я візьмусь за справу, але тільки не на тверезу голову, — попросила я.

— Добре, — погодився він.

— А тепер час все розказувати, — наказала я.

— Ти ж знаєш, що керую тут я? — поцікавився він.

— Прекрасно, — прошепотіла я, — але я не знайду вбивцю твого батька, якщо ти будеш мовчати.

— Що ти хочеш знати? — запитав він.

— Все, — сказала я, — про тебе, родину…

— Я готовий, — промовив він.

— Починаємо, — попросила я, — розкажи про родину, мати та батька.

— Мого батька ти знаєш, — відповів він, — про мати немає багато чого розказати.

— Говори, — попросила в нього я.

— Вона померла коли я був дитиною, — відповів холодно він.

Я відвела погляд та видихнула.

— Я не буду чіпати цю справу, — прошепотіла я, — маєш звіти з розтину, чи ще щось?

— Я вислав все тобі, — сказав він.

— Добре, перейдімо до наступного питання. Ти був зв'язаний зі своїм батьком перед його смертю? Чи була між вами якась напруга? — запитала я.

— Ні, ми не мали особливих конфліктів, — відповів він, — але ми й не були особливо близькими.

— Тобі відомо, чи мав твій батько якихось ворогів? Можливо, когось, хто міг би бажати йому зла? — поцікавилась я.

— Ні, я не знаю про жодних ворогів мого батька, — сказав він рішуче. — Але можливо, ти можеш дізнатися більше, якщо розкопаєш його минуле.

— Це може допомогти, — погодилася я. — А ти маєш якісь припущення щодо того, хто міг би мати мотив для вбивства твого батька?

— Не можу точно сказати, — відповів він злегка вагаючись. — Але можливо, є зв'язок із його роботою або його минулим.

Після закінчення цієї незручної розмови я швидко пішла геть. Зустрівшись з Джеєм в барі ми почали розважатись.

— Ти не повіриш що сталось? — поцікавилась я.

— Розкажи, — попросив він.

— В мене є певні дивні підозри,  — розказала я, — пам’ятаєш смерть Рояла?

— Ага, — погодився він.

— Я вважаю, що вбивця в всіх справах один, — поділилась я.

— Це звучить логічно, — промовив він, — маєш докази?

— Жодних, — відповіла йому я, — але я відчуваю.

— Цього не досить, — додав він.

— Джей, тут інша ситуація, — пояснила йому я, — а ще з Аввадоном склалась дивна ситуація.

— Яка? — поцікавився він.

Я змусила себе зупинитися, переконуючи себе, що не можу просто так виплеснути всю інформацію. Це все занадто складно, і я маю бути обережною, особливо з Джеєм.

— Нічого серйозного, просто він сьогодні дещо дивно себе поводить, — вирішила я не розголошувати всі подробиці.

— Можливо, він просто має поганий день, — запропонував Джей.

— Я не про це, — пояснила я, — з його сім’єю щось не так.

— Тобто? — запитав Джей.

— Тут про його родину, — відповіла я, — його мати мертва, а він нічого не розказує.

— Ти не повіриш кого я помітив, — розказав він.

— Аввадона? — запитала я.

— Ні, — заперечив він.

— Жаль, — прошепотіла я.

— Це дехто цікавіший, — промовив Джей, — Джинкс Корвус.

— О, — здивовано протягнула я, — але чому він тут?

— Звідки я маю знати? — запита він, — я збігаю нам за напоями. Тобі токійський чай?

— Так, — погодилась я.

Я провела його поглядом, а він відправився кудись.

Я нудьгуючи дивилась на стіл.

Миттю я почула крики.

Я встала та наблизилась до їх джерела.

Декілька дівчат оточувала чоловіка.

Я перевірила його пульс, мертвий.

Де Джея проводи носять!

Я підскочила до місця події. Спробувавши з'ясувати, що сталося, я побачила Джея, який стояв поруч з Джинксом Корвусом, обговорюючи щось тихо.

— Що тут відбувається? — запитала я, обводячи поглядом місце злочину.

— Здається, це Рудольф Вентсворт, відомий адвокат, — відповів Джей, виглядаючи спокійно. — Вбитий отрутою, за весь вечір він не приймав нічого

Я перевірила труп, шукаючи сліди отруєння.

— Джей, що тут відбувається? Як це можливо? — запитала я, відчуваючи, що розслідування набуває нового оберту.

— Можливо, хтось намагається вивести тебе з гри, — сказав він загадково. — Тобі краще бути обережною.

Я обмацала його піджак та знайшла записку:

«Гординя Ді Роял загинув без гідності.

Гнів Лойд Мортімер загинув слабким.

Заздрість Ноут Йонас загинула в погоні за мрією.

Могила Юлії Мортімер-Айс дасть тобі відовіді.»

Я перевернула картку на інший бік та побачила там фото чорноволосої жінки, що мала бути Юлією та Лойда, що стискав в руці тростину з головою добермана.

Я згадала мою зустріч з ним.

Я набрала Аввадона.

— Твій батько кульгав? — поцікавилась я.

— Так, а що? — запитав він.

— Мені потрібно ексгумувати труну твоєї матері, — відповіла я.