9

Кристал

Серце відбиває барабанний дріб у вухах. Я намагаюся дихати якомога тихіше, щоб й надалі залишатися непоміченою. Мені здається знайомим голос хлопця, що зайшов. Але через страх не можу зрозуміти хто це.

Надлишок емоцій. Не встигнувши відійти він божевільного поцілунку з Майклом, мене накриває чергова хвиля адреналіну.

Як я взагалі докотилася до цього?

Ми з Венді заскочили сюди, сподіваючись перевести подих, та щоб вона заспокоїлася.

Вибіркова компанія впливає на неї погано. Я вже й сама готова відмовитися від усього, аби зберегти її психологічний стан у нормі, а вранці у Венді ще помер улюблений пес якого подарували їй у глибокому дитинстві. Він був старим, просто настав його час… Але Венді дуже засмутила ця втрата.

Через накопичену втому у Венді стався зрив, а зараз зрив станеться і в мене.

Я щойно розчинилася в поцілунку з Торесом, перебуваючи в чоловічому туалеті, а зараз ховаюсь від непроханого відвідувача. Ось тільки це я непроханий відвідувач у чоловічому туалеті, а не той, хто увійшов.

— Іншого місця не міг знайти, щоб… усамітниться.

Тайлер? Чорт забирай, сюди зайшов Тайлер? Що він за гидоту несе? Фу! Який огидний!

— Ти б язик за зубами притримав. Тут немає твоїх друзів, які нас рознімуть. Боюся цього разу справу доведу до кінця. — Рівно вимовляє Майк.

— Ти думаєш я тебе боюся? Ти нічого мені не зробиш тому, що по школі гуляє дурепа, яка зробила тебе вразливим. Ти вже не той Торес. Для неї ти хочеш здаватися добрим, але насправді вона тебе зробила ганчіркою.

Що? То він про мене? Це я дурепа, що гуляє по школі та робить Майкла Тореса вразливим?

— Як же приємно ти відгукуєшся про своїх нових нечисленних друзів, Тайлер, — з іронією вимовляє Майкл. — Я думав ти став на її бік. Лицаря із себе корчив, захищаючи перед Рейчел.

— Треба ж якось завоювати її довіру. Вона ще зі мною на бал піде. Ось подивишся!

— Серйозно? — з подивом вимовляє Майкл. Через тонку щілину я бачу, як хлопець підходить до умивальника, і в дзеркальному відображенні знаходить очима кабінку в якій я ховаюся. У мене таке відчуття, що він навіть уловив мій погляд.

— Серйозно! І ти мені не завадиш. Я тебе не боюсь! А після балу ми з нею усамітнимось…

— Не провокуй мене! — Майк різко сіпається в його бік. Одночасно сіпаюся і я. Ледь встигаю втримати рівновагу, щоб не впасти з кришки унітаза.

— А що ти зробиш? Над умивальником камери один неправильний рух і тебе відрахують. Тому заткнися та слухай, що я збираюся зробити з Кристал після балу.

Ах, ти ж мерзенний виродок! А найголовніше, яка ж дурна і сліпа була я. Тайлер виявився справжнім змієм. Пацюком. Він у тисячу разів гірший за Рейчел, та хоч відкрито заявляє про свою неприязнь, а цей покидьок грає в лицемірну гру.

Я ледве стримую себе, щоб не вилетіти з кабінки та не обігріти його чимось важким. Який же він огидний цей Тайлер.

Мудаку Тайлеру не вдається розповісти Майку у подробицях, що він планує зі мною зробити після балу. Його відволікають двері, що в черговий раз відкриваються.

Який бал? Після того як Тайлер поцілував проти моєї згоди, я намагаюся триматися від хлопця якомога далі та не уявляю, що йому довелося б зробити, щоб затягнути мене на туди.

Я взагалі хотіла піти на бал із Чадом.

Тепер точно нікуди не піду. Весь вечір провишу на телефоні з Кім, нехай вона мені всі вуха продзижчить своїм чарівним професором.

Через кілька хвилин приглушеної метушні, переді мною несподівано відчиняються двері. Побачивши самовдоволене обличчя Майка, я без слів розумію, про що він думає:

«Ну що, переконалася який порядний твій новий друг?!»

Але промовляє уголос інше:

— Чи не хочеш прогуляти урок? 

Майк застає мене зненацька своїм питанням та поведінкою, але це щиро підкуповує. Тим більше після того, що я щойно почула.

Прогулювати школу ніяк не входило в мої плани. Я взагалі ніколи не прогулювала заняття, але якась непідвладна сила змушує впевнено кивнути хлопцю і довірливо вкласти в його руку свою долоню.

Майкл Торрес для мене нескінченна безодня, яка проти волі засмоктує мене… чи навпаки. Я лечу до нього як метелик на заборонений вогник.

Це сильніше за мене. Мої почуття, які я відчуваю до нього сильніше за розсудливість. Тому погодившись, ми виходимо із вбиральні.

— У нас не буде проблем? — про всяк випадок уточнюю я.

Мені просто нестерпно складно йти порожнім коридором поруч із Майклом Торесом, тримаючись за руки.

— У тебе точно не буде, — коротко відповідає хлопець.

— А у тебе?

— Яка різниця? — знизує плечима він.

Не сперечаюся, хоча дуже хочеться. Цього разу я хочу заштовхати глибше свій снобізм та віддатися митті.

Чи шкодуватиму я про це? Звичайно, шкодуватиму, але відштовхнути Майка зараз немає жодних сил, немає бажання. Хочу подивитись до чого це приведе.

Ми намагаємось непоміченими вислизнути зі школи й нам це вдається. Зразкові учні на відміну від нас не блукають довгими коридорами, а вбирають знання, тому ми легко залишаємо шкільні стіни, не потрапивши нікому на очі.

У мене всередині клекочуть незрозумілі почуття. Про що ми говоритимемо, коли дійдемо до точки призначення та залишимося наодинці? Як поводитися? Що він хоче від мене? Поговорити? Чому я взагалі погодилася піти з ним?

Я потопаю в численних питаннях, на які немає зрозумілої відповіді, і коли ми опиняємось наодинці недалеко від школи, я починаю нервувати. Саме тоді Майк бере ситуацію до своїх рук. У прямому значенні цього слова.

Його пальці ніжно торкаються мого обличчя, змушуючи заплющити очі. Примушуючи тягнутися до його дотиків. Ми стоїмо на автобусній зупинці, недалеко від школи.

— Куди ми їдемо?

— В одне із моїх улюблених місць. Тобі сподобається!

Майк тягне мене до себе та ніжно цілує.

— Якщо ти досі переживаєш, що тебе відрахують за один прогул, не думай про це.

— Я й не думаю, — відповідаю йому чесно.