5

— Кристал Хілл! — містер Сойєр зненацька називає моє ім'я: — Підніміть руку!

Я автоматично підіймаю руку вгору, привертаючи увагу чи не всього класу одразу. Щоки вмить покриваються червоними плямами та стає нічим дихати.

По обличчю викладача видно, що він чимось незадоволений. Невже йому не сподобався мій тест?

Неможливо! Я впевнена у правильності кожної відповіді. Тоді до чого це все?

— Ви взагалі книжку відкривали? Чи, може, хоч коментарі в інтернеті читали? — піднявши брову, містер Сойєр уп'явся в мене поглядом. — Підніміться!

— Звичайно, читала! — повільно підводжуся, відчуваючи на собі дюжину чужих поглядів. Це неприємно. Це зовсім не входить у мій план «сподобається викладачеві». — В чому проблема?

Викладач починає ставити мені запитання. Вони сиплються нескінченним потоком. Спочатку легкі, на кшталт як називається книга? Хто автор? Далі складніше. Скільки братів у Кетрін? Що сталося з її матір'ю. Звідки взявся білий кінь? І чи правда, що Хіткліфф бастард батька Кеті та Ерншо? Далі, все в цьому дусі...

Звичайно, на всі ці запитання я зала відповіді та без проблем відповіла. Я не лише читала книгу, я навіть встигла подивитися екранізацію з Томом Харді у головній ролі. А ще читала рецензії на книгу. Ось наскільки я була захоплена цією історією.

Мої відповіді змусили містера Сойєра нахмуритися ще сильніше.

— Цікаво, — промовив задумливо, окидаючи мене з ніг до голови.

— У чому річ, містере Сойєр?

— Ви зі мною граєте міс Хілл? Ви тільки-но відповіли на всі мої запитання, а тест написали огидно! Це я маю у вас дізнатися: у чому проблеми?

Ах, ти мерзенний виродок, Ендрю! Мені таки не здалося! Цей придурок викрав мій тест та переписав його, щоб підставити мене.

Я не знаю, що відповісти містеру Сойєру. Просто стою та згоряю від сорому, але я вже яскраво бачу, як встромляюсь нігтями в гарне обличчя Ендрю, подряпаю його до крові. До кісток, можливо.

На підтвердження того, що мій тест зіпсував саме Ендрю, я ловлю на собі його глузливий погляд. Я вб'ю його!

— Хоча, міс Хілл, можливо, пожартували саме з вас. Сідайте. Отримуєте відмінно за тест.

Викладач ловить наші перегляди з Ендрю і підморгує мені.

Реакція викладача трохи заспокоює мене. Рівно до того моменту, коли дзвенить дзвінок, сповіщаючи нас, що заняття закінчилося. Тоді я спалахую з новою силою.

— Гей Пенсакола, не гарячкуй! — Чад перехоплює мене за руку явно вловивши мій настрій.

Все-таки я не помилилась. Між нами зародилися зв'язок.

— Відпусти мене Чад! Тобі краще не втручатися. Це особисте. — Ричу на нього. — Особистий конфлікт, розумієш?

— Якраз розумію і намагаюся тебе напоумити.

— Не вийде. У мене дуже впертий та запальний характер. Він догрався ще тоді, коли штовхнув тебе. Тепер він відповість за все!

—  Ви про що? — незрозуміло дивиться Тайлер. Ось із ким у мене точно немає зв'язку.

Тебе ще не вистачало, Тайлер! Відвернися!

— Чад тобі розповість! — вивертаюся із захоплення Чада та вибігаю з класу слідом за Ендрю.

Хлопець важною ходою йде у невідомому напрямку, а я як одержимий псих прямую за ним.

Так! Це ідеальне порівняння у цій ситуації. Я з’їхала з глузду, але й Ендрю нарвався!

Ендрю йде за школу і зрізав за поворот, я опиняюся вперше в цьому місці. Тут всюди купа недо-хіпстерів, любителів скейтів та вибивали з футбольної команди.

Здається, тут збирається «еліта» школи та вхід лише за перепустками. У мене звісно її немає. Є тільки злість, яка переповнює до країв.

Ендрю зупиняється біля сходів запасного виходу, який, зважаючи на все, давно не використовується за призначенням.

Там, на сходах, хлопець тисне руку Торесу, а біля Тореса змією в'ється рудоволоса дівчина.

Набравши повні груди повітря, я йду до них.

.

Мене не одразу помічають. Тільки тоді, коли я щосили штовхаю Ендрю в плече і він хитається.

— Ти з головою не товаришуєш, ідіот?! — плескаю на нього свій гнів, не звертаючи уваги на навколишніх учнів. А навколишні учні навпаки, приваблює ця ситуація. Усі затихли та повернулися до нас. Здивовано розглядаючи: «хто ця запекла, яка накинулася на Ендрю Лі?».

— Здається, це ти з головою не дружиш! Сміливості хапнула зі своїми новими друзями?

Краєм ока, я бачу як Рейчел з подивом дивиться на нас. Жує жуйку, граючись із нею. Розтягує пальцями й назад запихає до рота.

Гидота яка!

На Майка навмисно не дивлюсь. Просто знаю — він теж весь в увазі.

— Ти навіщо мене підставив із тестом? Думав просто так із рук зійде? Не просто так!

— Стоп, стоп! А з цього місця детальніше! — пищить мерзенним голоском рудоволоса. — Що там трапилося із тестом?

— Я трохи підправив його і змусив червоніти перед Сойєром. — регоче у відповідь Ендрю.

— Нічого собі? Ендрю, та ти сміливець! — із захопленням вимовляє Рейчел. — Сойєр він же.. І що робила наша новенька? Червоніла? — каже так, ніби мене тут нема. Начебто просто пліткує за спиною.

— Червоніла, але на запитання відповіла.

— Ти дурень? — подає голос Майкл, нарешті оживаючи.

Смикаюся від звуку його голосу. Він мурашками розсипається моєму тілу. Ненавиджу. Чому мене досі так криє від нього? 

— Це що за гри такі? — гарчить Торес.

— Майк, — скиглить Рейчел, — ну не псуй веселощі.

— Рота закрий! — грубо відповідає їй. — Ти взагалі навіщо прийшла сюди?

— Мені байдуже хто, куди й навіщо прийшов. Ендрю! — повертаюся спиною до Рейчел та Майка. — Я тебе попереджаю по-доброму. Якщо ти ще раз зачепиш мене, Чада чи Венді ти пошкодуєш про це!

— До речі про Венді! — виговорює Рейчел. — Це ти влаштувала їй передвиборчу агітацію?

Ігнорую це дурну особину та продовжую:

— Я сподіваюся, ти почув мене! Я не боюсь ні тебе, нікого іншого. Ти гадки не маєш на що здатна я в гніві.

Щоправда, я теж поняття не маю на що я здатна, але налаштована рішуче. Нікому не дозволю ображати моїх нових друзів. Я чітко відзначила, кого саме чіпати не можна. Тайлер, гадаю, сам розбереться. Поки що я жодного разу не бачила, щоб його задирали.