Серпень

Кілька тижнів по тому.

— Все-таки круто, коли твій брат працює в клубі, де тусуються самі багатії. — Кім перевертається на спину, підставляючи яскравому сонцю свої пишні форми, якими обдарувала її генетика.

— Я, до речі, досі не зрозумію, навіщо він влаштувався сюди працювати? Йому не вистачає кишенькових грошей?

— Він захотів до коледжу придбати нову тачку. Тато сказав, що заплатить лише половину, — знизує плечима. — Ось він і влаштувався сюди. З чуток, тут чудово платять. За місяць він якраз заробить половину.

— Таке собі задоволення розносити напої, коли всі відпочивають. — Прибираю сонцезахисні окуляри вбік і підставляю сонцю обличчя.

— А тобі що? Насолоджуйся привілеями у вигляді безкоштовного пропуску, та й за своїм красенем Майкі стежитимеш, щоб жодна старенька дамочка не запала на нього. — Тихенько сміється.

— Не смішно! — хмурюся і видивляюся біле поло робочого персоналу.

Я не маю права забороняти Майклу будь-що, але була надзвичайно здивована дізнавшись що у мій останній місяць перебування у Дестіні, він вирішив піти працювати разом з другом у закритий клуб де найкращий пляж та басейни у ​​всьому містечку.

До речі, з Алексом у нас досі натягнуті стосунки, а от у них із Майком наче все стало на свої місця. Я дуже рада цьому.

— О Боже! — голос Кімберлі злітає на октаву вище і дівчина швидко опускає широкі поля свого капелюха на обличчя.

— Що трапилося? — неохоче відриваю погляд від спини Майка та намагаюся зрозуміти, що змусило Кім так злякатися.

— Тут Метт! — пояснює вона. — Швидко збираємось!

О! Загадковий Метт. Я вже стільки про нього чула, що не проти побачитись із цим хлопцем. Щоб нарешті завершити образ, який вималювався у мене в голові, але коли до нас несподівано наближається дорослий чоловік, я втрачаю мову і моє підборіддя неконтрольовано опускається вниз.

Це не хлопець! Це чоловік, якому далеко за двадцять п'ять.

— Кім? — його вібруючий голос долітає до нас і Кім повільно стягує з себе капелюх, нервово посміхається.

— Вітаю! Яка несподіванка!

— Згоден! — чоловік з ідеальними кубиками преса та смаглявою шкірою переводить свій погляд на мене і приспускає окуляри: — Доброго дня!

— Ага! — єдине, що виходить видавити з себе.  Боковим зором бачу, що на нас дивиться Майк. Як же добре, що в цій зоні зараз немає Алекса.

— Правда… ми вже збираємося,— Кім швидко підіймається з місця і починає закидати речі у велику сумку.

— До чого такий поспіх, крихітко? — запитує Метт.

Крихітко?! Дивлюсь на сестру бажаючи прямо зараз дізнатися що тут відбувається?

— Все добре? — як за помахом чарівної палички поруч зі мною з'являється Майк. Його міцна статура ні чим не поступається незнайомцю і мені стає трохи спокійніше.

— Так, Майкі все гаразд! — Кім геть-чисто ігнорує свого Метта, викликаючи на його симпатичному обличчі тінь роздратування. — Ти не бачив Алекса?  Я хотіла йому сказати, що ми йдемо.

— Він пішов у бік бару! — стримано відповідає Майк і дивиться на мене.

За його поглядом, я розумію, що мені швидко варто накинути свій сарафан поверх купальника.

— Тоді передай йому, що ми пішли! — Кім теж одягає на себе сарафан і розпустивши копицю кучерявого волосся йде геть. — Кріс, підемо! — шипить, обертаючись через плече.

Я востаннє кидаю погляд на Метта і йду за сестрою.

— Я проводжу! — Майк переплітає наші пальці та тягне до виходу. — Кім, йди! Кристал тебе наздожене! — Майк тихо вигукує Кімберлі, що йде попереду, і смикнувши мене за руку, заводить у мертву зону, де ми зможемо побути кілька хвилин наодинці. — Я скучив! — губ торкається його м'ятного дихання і в мене підкошуються ноги.

Хапаюся за його плечі, щоб не впасти від почуттів, що нахлинули, і від його рук, які власно стискають талію, розганяючи по моєму тілу натовпи мурашок.

— Приходь сьогодні після закриття, я хочу тобі дещо показати, — пошепки продовжує він. — Візьми купальник. Це обов'язкова умова.

— Ти кличеш мене на побачення, Майкле Торрес? — переміщаю руки на його кам'яні груди, обтягнуті фірмовою футболкою, стискаю пальці. Тому що не чесно, що тільки він може торкатися мене де йому заманеться. Я також хочу вивчати його.

За ці два тижні наші стосунки спалахнули по-новому. У них побільшало пристрасті та заборонених дотиків. Нових емоцій від яких крутить голову. У моїй голові почали з'являтися погані думки, які підштовхують до неконтрольованих вчинків. Мені хочеться ще частіше залишатися з ним наодинці. Мені хочеться більше доторкань, що хвилюють…Тому я вже зараз передчуваю наш ідеальний вечір і мої щоки заливаються фарбою. Унизу живота починає приємно тягнути.

Мені подобаються ці невідомі відчуття, а ще більше подобається те, що їх викликає саме цей поганий хлопець. З ним я згодна на все.

— Так, це побачення! — хлопець хрипить мені на вушко, цілуючи його. Мені хочеться більшого… я беру ініціативу до своїх рук. Обвиваю його шию та втискаюсь у холодні губи. Майк одразу відповідає на поцілунок, сильніше обіймаючи мене. Боячись ніби я розчинюся. Я готова розчинитися тільки у ньому.

— Нам треба зупинитися! — клацає мене по носі. — Прибережи свій грайливий настрій до вечора.

Майкл неохоче відпускає мене і повертається до роботи, а я вирішую, що мені потрібно трохи освіжитися перед тим, як вирушить з Кім додому.

Повертаю у бік туалетів, які знаходяться досить далеко від основної території. Вони розміщені біля виходу і мене це влаштовує. Кім вже напевно зачекалася на мене.

До речі, у мене до неї серйозна розмова. Тепер вона не викрутиться й розповість мені в подробицях, що між нею та Меттом. Чому вона так ганебно втекла?

Оминувши за кут я натикаюся на пару що цілується. Видавши збентежене «Ой!», я зовсім забуваю навіщо сюди прийшла та хочу якнайшвидше звідси забратися.

Насамкінець, випадково глянувши на парочку, яка була настільки захоплена один одним, що не помітила появи випадкового свідка, я завмираю як укопана.