Глава 4. Свято

Кілька секунд Гліб мовчки дивився в очі іменинниці, яка тільки-но прочинила двері й радісно запросила чоловіка увійти. За пів хвилини вона вже почала нервово кусати губу, бо щиро не могла зрозуміти, чого чоловік продовжує стояти на порозі й занадто пильно за нею спостерігати.

– З днем народження, – гість зробив глибокий вдих, увійшов до передпокою та простягнув дівчині великий букет фіолетових ірисів та маленьку коробочку такого ж кольору. Гліб передбачливо заїхав за квітами та завітав до салону біля будинку Богдана з оформлення та пакування подарунків.

– Який великий… Дякую! Вони дуже гарні, – Мирослава радісно прийняла великий букет, який ледве вдалося притиснути до плеча однієї руки, аби звільнити другу для маленької коробочки, яку чоловік продовжував тримати у простягнутій руці. – Дякую за подарунок! – очі дівчини палали щирою цікавістю й захопленням. Вона зовсім не очікувала такого ефектного появлення Гліба з величезним букетом й красивим пакуночком. – Я зараз поставлю квіти у вазу й подивлюся, що у коробочці. Можеш, будь ласка, зачинити двері? – Мирося кивнула на відкриті двері за спиною чоловіка, який повільно й задумливо обернувся та виконав прохання. – Проходь до вітальні, сідай на диванчик, а я зараз підійду.

Гість невизначено кивнув та ще кілька секунд спостерігав, за дівчиною, яка зникла у найближчому дверному отворі. Гліба охопило дивне й незвичне відчуття, наче він вперше й востаннє знаходиться у квартирі, яку насправді за роки спілкування з Богданом вивчив досконало. Чоловік поквапився до вітальні, коли розгледів, що Мирослава вже знайшла вазу й набрала води. Йому не хотілося за три роки спілкування з дівчиною виказати себе через власну необережність. Проте у той самий час Глібу почало здаватися, що особливого сенсу в його переживаннях чи хвилюваннях вже й нема, адже все й так вирішено. Він повільно пройшов до знайомої вітальні, де сподівався побачити натовп людей, які прийшли привітати іменинницю.

– Вітаю, – чоловік здивовано підняв ліву брову й обережно огледівся, коли його привітала серйозна дівчина з коротким темним волоссям. Більше у кімнаті зі святково накритим біля дивану столом нікого не було. – Аліна, – представилась гостя й ввічливо кивнула Глібу.

– Гліб, – він стримано кивнув у відповідь й опустився у крісло біля диванчика, на якому розташувалась Аліна. Варто їй було почути ім’я чоловіка, як її брови здивовано підскочили. Гліб подумав, можливо, вона захоче щось запитати чи додати, але дівчина швидко впоралась з емоціями та вже відвернулась від нього. Чоловіка спантеличила поведінка Аліни, але від роздумів його відірвала поява Мирослави.

– Дуже дякую тобі за подарунок! – іменинниця занесла до кімнати вазу та поставила її на тумбочку біля вікна. Дівчина підійшла до столу та витягнула перед собою праву руку, на підмізинному пальці якої красувалась нова каблучка з обсидіаном. – Вона дуже гарна. Мені подобається.

– Я так бачу, ти вирішила одразу всі подарунки на себе надягти, – насмішкувато посміхнулась Аліна й похитала головою. Гліб повсякчас помічав на собі її зацікавлений погляд, природу якого все ще не міг осягнути.

Мирося сором’язливо посміхнулась й на мить знітилась. Але не минуло й кількох секунд, як вона звернулась до чоловіка, який не звик до занадто дружнього ставлення від будь-кого, крім Богдана:

– Цю сукню мені подарувала Аліна, – вона кивнула на свою подругу, що стримано посміхнулась у відповідь. – Привезла з Китаю. Скажи, гарна? – Мирослава покружляла, аби продемонструвати ціпао ніжного блакитного кольору з красивим китайським орнаментом.

Гліб зачаровано спостерігав за кружлянням дівчини, тому коли вона обернулась до нього в очікуванні відповіді, він на мить зашарівся. Йому хотілося визнати вголос, що він ще у передпокої відмітив, наскільки їй личить сукня, яка гарно окреслює її струнку фігуру. Але чоловік відвів погляд убік й хрипло видихнув:

– Гарна сукня, – після чого поквапився змінити тему розмови. – А коли прийдуть інші гості?

На секунду Мирослава знітилась й закусила губу, але майже одразу ніяково посміхнулась:

– Богдан прийде після роботи…

Від подальших виправдань іменинницю та її увагу відірвав дзвінок у двері.

– О, це, мабуть, піцу привезли! – дівчина одразу ж підскочила на місці й побігла до коридору.

– У Мирослави не так багато друзів, як може здатися, – неголосно відмітила Аліна, поки Мирося розмовляла з кур’єром у передпокої. Гліб знову відмітив, яким неоднозначним й пильним поглядом його розглядала співбесідниця.

– Щось не так? – чоловік не витримав та вирішив довідатись причину такої нездорової уваги до його особистості.

– Не кожен чоловік робить такі подарунки дівчині друга, – Аліна ледь помітно посміхнулась, знизала плечима й обережно взяла келих з лимонадом за тонку ніжку.

– Три з м’ясом, дві сирні та одна вегетаріанська, – Мирослава повернулась до кімнати з шістьма коробками з піцами. – Кому яку покласти?

Гліб одразу ж підскочив на ноги й підхопив коробки, аби допомогти дівчині, яка кілька секунд намагалась вигадати, куди їх покласти. Нарешті Мирося визначилась з місцем для коробок та звільнила чоловіка від тягаря. Коли вже всі всілися за стіл й наклали кожному на тарілку по кілька шматків гарячої та ароматної піци, іменинниця запропонувала вина та рому, але виявилося, що всі гості приїхали за кермом. Під час святкового обіду Мирослава весело розповідала різні історії зі свого життя, згадувала минулі походеньки з Аліною та озвучувала наївні мрії стосовно власного майбутнього. Пізніше, коли всі вже наїлися, Мирося запропонувала перебратися ближче до телевізора й пограти в популярні ігри на приставці. Моментами Гліб починав сумніватися у цифрах, які свідчили про вік дівчини, але загалом він відчував себе, на диво, досить вільно. Щоправда, коли грав у парі з Миросею в Mortal Combat, то не знав, чи варто піддатися. З одного боку, у дівчини свято, а з іншого – вона добре знала, що раніше він часто збирався з Богданом та грав у різні ігри й ця не була виключенням. Чоловік не міг вирішити, як буде правильно, але рівно настільки, аби не привернути зайву увагу. Проте поки він обдумував це питання, то встигнув випадково виграти у Мирослави черговий раунд.