Вітер

Завжди є час для казки. Особливо для такої. Я розповім свою історію, в якій вітер без тями закохався в білого дракона, а чорний дракон намагався перешкодити йому, бо сам давно кохав її: цю надзвичайну дівчину в тілі білосніжного дракона. На якийсь час вітер міг ставати людиною, - і він це вміло використовував, щоб показати себе їй, своїй коханій, а також щоб відчути не тільки дотик до її шкіри, коли у вигляді вітра він торкався до дівчини, а щоб насолодитися повною палітрою відчуттів закоханих, розчинитися в коханій та подарувати їй набагато більше кохання від більш глибоких, пристрасних обіймів, ніж просто дотик вітру.
Головна героїня сама створила цей казковий світ, в який потрапила, опинившись в своїй же казці, де закохалася. Двічі закохалася. Закохалася у вітер та в чорного дракона.