3

3

Цвітана прийшла на роботу.

Виконуючи свої обов'язки, вона постійно придивлялася навкруги та чекала, коли ж їй повідомлять, що вона у списку на скорочення.

Але ніхто нічого не говорив, до Цвітани ніхто не підходив, до секретарки її не кликали.

Натомість всі працювали, як завжди.

Розмовляючи в кінці робочого дня з однією дівчиною, Цвітана дізналася, що керівник управління попросив у самого директора скоротити список на скорочення для її відділу з дев'яти людей до семи. І що Цвітана була у списку, але її закреслили

Отже, все залишало на своїх місцях.

Цвітана спокійно видохнула.

Через місяць раптом до керівника відділу приходить один високий чорношкірий хлопець, якому розказують про всі принципи роботи у групі, в якій працює Цвітана.

Дівчина не могла повірити, що це він. Той самий красень з її сну.

То був Зорян - чорний дракон.

І в реальному житті цього хлопця теж звуть Зорян.

Невже Цвітана почала непомітно божеволіти?

- Привіт, Цвітано. - звернувся Зорян до дівчини, коли його провели до місця поруч із Цвітаною, де лежало багато папок з листуванням з іншими підприємствами та багато чого іншого по роботі.

- Привіт, Зоряне... - невпевнено та сором'язливо привіталася Цвітана.

- Ми знайомі вже? - здивувався хлопець з її групи, якого попросили пояснити принципи роботи в цій групі, чим же доведеться займатися новенькому, якщо він погодиться все ж таки влаштуватися на цю посаду.

- Так, десь бачились раніше. Здається в університеті. - відповів Зорян. 

- А-а-а! - раптово згадала Цвітана - і це не минулу ніч, бо справді згадала дещо давно забуте. - На першому курсі ми прийшли на відбір для співу. А потім нас по черзі прослуховували. 

- Так. І ти дуже гарно співала. Я думал, ти прийдеш ще, інакше би я взяв твій номер телефону. Я так ми більше не зустрілися в університеті... - пожалкував Зорян.

- Ну, раз ви знайомі, то тоді ти, Цвітано, все розкажеш про нашу роботу, а я пішов. - повідомив хлопець (колега Цвітани), якого попросили ввести у курс справи Зоряна, щоб він орієнтувався, що ж буде робити, якщо влаштується на роботу в цей відділ.

- У нас в групі треба креслити колектора, випускати сповіщення, якщо треба провести якійсь зміни на двигунах, листуватися з іншими підприємствами. Робота комфортна. За комп'ютером, іноді треба ходити в цех, в головну контору. А так: кресли собі чи набирай текст і паралельно можеш щось жувати. Вбиральня на кожному поверсі. Погоджуйся. Зараз з економікою не дуже. Зарплатню платять, лікарняні, тепло, офісна робота.

- Я погоджуся, бо ти тут. Я нарешті тебе зустрів. - тихенько, щоб чула лише лише Цвітана, промовив Зорян. - Мені треба до керівника.

Зорян пішов до столу керівника відділу.

Вони довго розмовляли про щось.

А потім Зорян голосно попрощався з усіма:

- До побачення!

Але несподівано повернувся та підійшов до Цвітани:

- Я вже тебе не втрачу. Дай мені свій номер телефону.

Цвітана йому продиктувала. Він зробив пробний дзвінок. 

Дівчина записала контакт собі на сиартфон.

- Я ще буду десь місяць оформлюватися. Я тобі сьогодні напишу. Пропоную зустрітися на вихідних десь погуляти. Можна і раніше. Сьогодні ввечері. Я можу за тобою заїхати. Ти не проти? - запитав Зорян.

- Ні, не проти. Я з радістю. - відповіла Цвітана.

- Коли закінчується у вас робочий день?

- В 16.30. В 16.32 треба відбитися на дошці. А потім ще дійти до прохідної. Давай в 16.36 на головній прохідній.

- Тоді до зустрічі! Цвітано.

І коли пішов Зорян, Цвітана не могла дочекатися, коли ж це закінчиться робочий день, щоб зустрітися з коханим віч-на-віч та провести з ним час.

Ось настав час зустрічі.

Зорян стояв з букетом квітів на прохідній, як домовлялися. Він зустрів Цвітану та провів до своєї машини. Коли вони були всередині авто, хлопець звернувся до дівчини:

- Цвітано, мені сьогодні дивний сон снився: ніби ми з тобою дракони, я - чорний, ти - білий дракон. Коли ти приобрела вигляд людини, я одразу тебе впізнав, але чомусь уві сні не міг впізнати, але вже знав, що кохаю тебе без тями. Ти сказала, що це твоя казка, але я не повірив тобі. А потім ми повечеряли у можму сні та лягли спати. А пізніше уві сні почали падати через якогось живого вітру. Ніби аіщий слн, що я зустріну тебе. І я тебе зустрів. І тепер нікуди не відпущу. Якщо ти непроти. Я відвезу тебе заоаз в одне цікаве місце, а потім до твого дому. Але я хочу регулярно зустрічатися з тобою, поки ти не стала моєю дружиною. А коли ми одружимося, я вже точно (в прямому сенсі) тебе нікуди не відпущу. Цвітано, ти вийдеш за мене заміж?

- Так. Я згодна. Хоча це божевілля, але я тебе кохаю і кохала весь цей час. Не дивно, що прототип мого героя з моєї казки - саме ти. Бо підсвідомо я кохала тебе весь цей час, думаючи, що я ніколи ні в кого не закохувалася. Я помилялася. Я не закохувалася, бо кохала саме тебе з першої нашої зустрічі. Реальної зустрічі в університеті.

- А той вітер на ім'я Орест з мого сну та з твоєї казки? В ньоно ти ж теж була закохана?

-Так. Але не розумію, чому. Може тому що набридло бути самотньою... І почала закохуватися в своїх ідеальних героїв. Але Орест виявився зовсім не ідеальним.

- Так тобі теж снився цей сон. Нам обом одночасно? - уточнив Зорян.

- Так. Мені теж цієї ночі снився цей сон. І сон оживив мою казку, в яку потрапили ми з тобою.

- Дивно. Але головне, що ми зустрілися. І скоро одружимося. Дату та все інше обдумаємо пізніше.