Пролог

Вітер 

Пролог

Завжди є час для казки. Особливо для такої. Я розповім свою історію, в якій вітер без тями закохався в білого дракона, а чорний дракон намагався перешкодити йому, бо сам давно кохав її: цю надзвичайну дівчину в тілі білосніжного дракона. На якийсь час вітер міг ставати людиною, - і він це вміло використовував, щоб показати себе їй, своїй коханій, а також щоб відчути не тільки дотик до її шкіри, коли у вигляді вітра він торкався до дівчини, а й щоб насолодитися повною палітрою відчуттів закоханих, розчинитися в коханій та подарувати їй набагато більше задоволення від більш глибоких, пристрасних обіймів, ніж просто дотик вітру.

Ім'я білого дракона - Цвітана. Вона в реальному житті - людина.

Цвітана ніколи не любила казки. Не могла читати з насолодою фантастичні книги. Бо не вірила жодному слову. Бо фантастичні книги - це вигадка на основі науки.

А фентезі - це красива брехня.

Цвітана захоплено читала наукові книжки, енциклопедії та документальні романи. Бо в них правда. Принаймні більшою частиною.

Цвітані зараз двадцять п'ять.

Але...

Вона з одиннадцяти років писали філософські вірші та вірші про кохання, про природу, описувала свої почуття, ділилася своїми мріями та бажаннями, цілями..

Ще раніше Цвітана почала малювати. Скільки дівчина себе пам'ятала: вона малювала. З самого раннього дитинства. По-різному. Але улюбленою була саме графіка, не живопис, бо Цвітана не любила бруднитися. А як же при живописі не крапнути розчинником чи маслом на стіл чи одяг або не забруднитися фарбою, або ще гірше, колись упустити свій смартфон у великий шестилітровий (бо чим більше води, тим краще) пластиковий кухоль-баклажку  з водою після малювання гуашшю?

Але як там не було, але в пам'яті Цвітани закарбувалося, як її бабуся у Другу світову війну почала працювати на заводі в шістнадцять років, перекреслювала креслення (що зараз робить копіювальний апарат), щоб вижити. А потім її батько як головний інженер заводу разом зі своєю сім'єю та самим заводом, який увесь завантажили на поїзд і перевезли в інше місто, далеко від війни, втекли від цієї самої війни.

Цвітана любила фізику, математику та креслення у школі. Два рази по вибору здавала екзамени по математиці та фізиці в дев'ятому та одинадцятому класах.

Цвітана закінчила технічний університет, отримавши дві освіти: технічну та по фінансах.

Влаштувалася на роботу інженером спочатку на один завод, потім на інший.

Коли їй було погано, коли не виходило результативно вчитися чи важко було працювати, Цвітана поверталася до написання своїх віршів, казок, романів, щоб заспокоїтися у своїй творчості та відчути результат праці. Що вона щось може досягти. Що вона хоча б десь має свій результат.

А з часом знову творчість відкладалася на потім.

Головні казки Цвітани чекали на своє народження.

Процес створення казок знов засипав та нарешті заснув глибоким сном.

Але казка увірвалася в її життя.

Читаючи в дорослому житті казки та легенди, передивляючись казкові фільми, Цвітана зрозуміла, що любить казки.

Подивившись фільм про дракона, вона почала жити епізодами з цього фільму.

А потім Цвітана написала книгу про дракона - таку собі казку, але для дорослих, разом про кохання.

І так легко це пішло, ніби ллється струмочок зі слів, переходячи в маленьку річку, а маленька річка заходить в велику ріку, яка тече між широких берегів екрану. І ніщо не може спинити цей великий потік. 

Раніше Цвітана писала наукову фантастику, іноді з елементами фентезі.

А тепер фентезі поглинуло внутрішній світ, заполонило всі думки Цвітани.

Вона створила казку для дорослих про вітер.

Але казка чомусь ожила.

І затягнула Цвітану в свої обійми.

Стійте: я не закінчила ще!

Фентезі Цвітана створювала з самого народження, коли гралася та й просто так, розмірковуючи про щось. Вона жила своєю уявою. Але це сприймалося нею же, як мрії та як розмірковування над можливими варіантами подій.

Здавалося, що мріяти - це погано, воно відволікає. Навіть в дитячій енциклопедії рекомендували витягувати дитину зі стану, коли вона мріє. В старій енциклопедії. Бо, як я розумію, коли ми мріємо, то це відволікає від справ, від реального життя. Але ж ні! Ці мрії, ці походи у свій внутрішній світ можна було записувати - і так створювати багато казок. І забуватися, якщо життя не подобається.

І ще: скільки останнім часом з'явилося теорій про те, що саме своїми думками та мріями ми створюємо себе, своє життя, фінансовий стан, здоров'я, своє майбутнє. Що треба візуалізувати те, що ми хочемо та про що мріємо, щоб отримати це в своєму житті.

Та й взагалі спочатку в голові з'являється мрія, а потім ми прагнемо її реалізувати. Ми в голові розмірковуємо про ідеї та способи реалізації, які дії треба виконати та чого спочатку досягти, щоб бажання здійснилося.

Наше оточення впливає на наш вибір та результативність наших таємних мрій.

Не було поруч Цвітани людини, яка би спрямовувала її на шляху мрії. Все було банально. Освіта така, як у всіх. Потім вища освіта. Така, як у більшості.

Але внутрішній світ був голодним, він не міг насититися цими звичайними цілями та справами. Не міг наповнитися буденністю. Внутрішній світ вимагав казковості. Внутрішній світ наповнювався мріями. Добре, що таємними. Бо не треба показувати внутрішній казковий світ, переповнений мріями, комусь ще. Непідготовлена людина не зрозуміє піднесений розум творця. Буде лише засудження та висміювання.

Творчість заховалася, закрилася від зовнішнього світу, залишившись у внутрішньому світі.

Може, тоді час не настав. Було не на часі все це. І було тоді ще того не вартим, щоб присвячувати цій справі своє життя.

А тепер все інакше.

Тепер вміння мріяти та здатність так легко уходити в себе - це перевага, воно сприймається як можливість, яка створює щось нове та значне. Можливість, яка може змінити ціле життя.