5 822
Анотація до книги "Вистраждане кохання"
Богдан щиро кохав Аню, але не міг їй зізнатись, нічим не виказував своїх почуттів.
Дівчина теж обходила його стороною, коли бачились, хоч і тягнуло до нього з неймовірною силою. І все так стало кілька років тому. Аня затялась не виявляти того, що відчувала та намагалась холодно реагувати на нього.
А тому були свої причини.
Дівчина теж обходила його стороною, коли бачились, хоч і тягнуло до нього з неймовірною силою. І все так стало кілька років тому. Аня затялась не виявляти того, що відчувала та намагалась холодно реагувати на нього.
А тому були свої причини.
26 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМарафон Діани Козловської.
5. Який чудовий фінал! Епілог дарує героям заслужене щастя, але мені особливо сподобалося, що Ви не зупинилися на казковому "і жили вони довго і щасливо". Нагадування про те, що справжнє кохання потребує постійного захисту та зусиль — це дуже мудрий і життєвий підсумок.
Книга мені неймовірно сподобалася! У Вас виходять надзвичайно зворушливі та душевні історії. Дякую Вам за ці емоції!
Ніка Цвітан, ❤️❤️❤️
Марафон Діани Козловської.
4. Вчинок Олександра щодо Дмитра — це вчинок справжнього захисника, який вміє думати на кілька кроків вперед! Мені Олександр дуже сподобався. Це справжній старший брат, який чудово проявив себе в усіх розділах.
Розмова брата з Анею про Богдана — це дуже зворушливий момент, який нарешті допомагає зруйнувати стіну недовіри. Я радий, що Аня зробила правильні висновки і погодилася змінити своє життя!
Зближення Ані та Богдана в Києві таке ніжне та поступове. Нарешті герої отримали шанс на щастя, яке вони так довго виборювали.
Віталій Козаченко, В мене немає старшого брата, є молодший. У свій час дуже хотіла мати старшого брата. В Олександрові втілено всі мої мрії про такого брата. Зате такий брат є в моєї подруги. Щиро дякую)))❤️❤️❤️
Марафон Діани Козловської.
3. Напруга в третьому розділі, ще під час поїздки в машині, була майже відчутною. Олександр, як справжній старший брат, дуже вчасно попередив Аню про тривожні дзвіночки у її стосунках, і вже тоді стало зрозуміло, що щось має статися. Він виявився розумним старшим братом і надійним другом.
Четвертий розділ — це просто емоційний вибух! Ілюзія, в якій жила Аня, розсипалася вщент, і Вам вдалося дуже сильно і реалістично передати цей момент шоку, розчарування та огиди. Те, як швидко розкрилася справжня сутність певного персонажа, дійсно вражає.
Віталій Козаченко, Дякую за такий теплий відгук))❤️❤️❤️
Марафон Діани Козловської.
2. Другий розділ чітко показує, що публічна образа в підлітковому віці може бути дуже травматичною. Я чудово розумію бажання Ані приховати свої почуття. На жаль, таких 'добрих' сусідок у житті зустрічається багато. Треба до них імунітет виробляти!
Богдан тут викликає величезну повагу: його стриманість, повага до слова брата і те, як рішуче він захистив Аню від сусідки — це справжній вчинок.
Розділ майстерно демонструє, як невдалі жарти дорослих та зла мова здатні зруйнувати місток довіри і призвести до багаторічного мовчання. Дуже життєво.
Віталій Козаченко, Працюю з дітьми й неодноразово доводилося розв'язувати проблеми дітей підліткового та раннього юнацького віку. Тому це питання знайоме. Щиро дякую))❤️❤️❤️
Вітаю! ♥️ Марафон Діани Козловської.
1. Пролог та Перший розділ одразу ж занурюють в атмосферу невисловлених почуттів та прихованої напруги. Дуже сподобалася зав'язка. Ви майстерно використовуєте контраст: юність та стриманість Ані, опіка та прихована пристрасть Богдана. З доводами брата Ані важко сперечатися. І Богдан це розумів.
Події в Розділі І, пов'язані з ювілеєм та необхідністю терміново повернутися до міста. Ситуація з Дімою та його реакцією миттєво змальовує динаміку їхніх стосунків. Навіть по манері спілкування телефоном відчувається негатив, що йде від персонажа. Тож тут моє Браво Вам як Автору. Дуже реалістично. Водночас поява Богдана як "янгола-охоронця" лише посилює відчуття того, хто з чоловіків насправді важливий для Ані.
Віталій Козаченко, Щиро дякую вам за таку високу оцінку))) ❤️❤️❤️
2. Замість тог, щоб триматися осторонь чи тролити сестру підтримував та був урівноважелем між ними двома. Давав добрі поради як сестрі так і другу. Таких чорноротих сусідок за парканом чи на сусідній вулиці завжди вистачає скрізь. Саме вони є руйнівником багато чого у житті людей, але лише тіх,хто їх слухає та ділиться плітками. Щодо аб'юзивного хлопця Ані, це типовий персонаж багатьох сімей, на жаль. Героїня велика молодець, що змогла розібратися у своїх почуттях. І правильно було підмічено, що вона лише хотіла довести, що здатна САМА знайти вигідну партію! Щодо Богдана. тут взагалі не має до чого придратися. Благородний, ввічливий і терплячий. Чекав свого часу без натиску. Проніс воє кохання через стільки років. Впевнена, що зроками його кохання та ніжність до неї ще зміцнюватиметься. До речі. Цікаво було дізнатися про таку прикмету, щодо того,хто одягатиме наречену. Я навпаки чула, що мають вдягати подруги і бажано не заміжні, та ні в якому разі мама! Впевнена, що є ще більше забобонів на цю тему. Цікаво звідки це все походить. але вірити у здоровий глузд цього якось не дуже... Взагалі історія дуже тепла,мила, щира та позитивна. Саме те, чого б хотілося у реальному житті.
Марина Мелтон, Дякую, Марино, за такий теплий коментар)))♥️♥️♥️ Щодо наречених, то існує дуже багато прикмет. В нас подруг не завжди допускають до одягання нареченої, бо заздрісна подруга може наврочити. Допускають ще одружених жінок, які мають щасливий шлюб. Якось так.
1Коротенько та стисло про дуже обширну та доволі популярну тему у житті. Якби автор додала більше інтриг та драми вийшов чудовий довгий любовний роман. Але мені сподобалось так також. я люблю іноді почитати короткі романи. сама їх іноді пишу. Щодо головної героїні Ані. дуже розумію та розділяю її думки. У малому віці завжди попдобаються друзі брата чи старші брати подруг. Це дуже цікава тема для романів. Так як є дорослішання героїв, а з тим і їхнє перше кохання. до речі, не завжди перше кохання є взаємним та довгим. Але розвиток подій і кінцівка автора мені імпонують. Люблюколи все закінчується добре. А щодо її поведінки " Я сама" - це скоріше звучить, як "Ви мене не розумієте та не чуєте" або "Я вже сама доросла, я знаю як краще". Це типова поведінка будь-якого підлітка. Сама себе пам'ятаю в цьому віці. І нічого не можнга донести у цей період доки не обпечешся на власних помилках. І це є правильно, бо так краще доходить і пам'ятається добре. на те і життя, щоб вчитися та будувати свій характер та світосприйняття. Батьки в цій ситуації молодці. Були натяки але ніхто не тис. Але ж могло бути й гірше. Рада , що вони таки дали час донці. Брат молодець, що не завжди буває так у житті.
Ніка Цвітан, І це добре. Також радію коли вдається донести свою думкау читачам і вони рзуміють це саме так.
Все ж хороший у неї брат. Ще й посприяв їхнім стосункам, поради роздавав. Та він уже все життя сестри наперед розпланував))
Цікава історія, є про що подумати. Справді, не варто нікого слухати... А людям треба менше базікати. Бо дійсно неприємно було все це без приводу слухати.
Світлана Бонд, Щиро дякую за такий теплий коментар)))♥️♥️♥️
Оо, так і думала! Я навіть рада, що у нього вже там інша. Але при цьому він думає, що це нормально і продовжує її контролювати... сподіваюся, Ані щось дойде.
Хоча є такі, що все терплять. Але там або від сильного кохання, або від безвиході.
Світлана Бонд, За Аню є кому боротися, тому не все втрачено))) Дякую)))♥️♥️♥️
У Ані, що не слово, то Дмитро. Так зациклена на ньому, хоча, напевно, це він її занадто контролює. Нехай би сам там побув. Здається, він швидко іншу знайде.
Світлана Бонд, Аня на емоціях сприйняла за кохання дещо інше з боку Дмитра... Щиро дякую)))♥️♥️♥️
Порада Олександра, звісно, непогана, типу не чіпати її поки що. Бо Богдан і сам не нагулявся. Але якщо вона якогось мудака собі знайде? Так і сталося.
Якщо хотілося, треба було вже тоді щось робити…
Аню вже невісткою називають, ще й без приводу. Це дуже дратує. А від слів Райки взагалі неприємно... Аня ж навіть нічого не робила.
Ось так люди і наврочили... а така пара могла бути.
Світлана Бонд, Батьки хотіли як краще, а вийшло, як завжди... А щодо Райки, то не дарма чорноротою назвали. Дякую за коментар)))♥️♥️♥️
У Ані хлопець - обіженка. Взяв відключився, ну і нехай котиться. Тим більше, як я розумію, він постійно так поводиться, раз вона відчуває провину.
Вчасно Богдан з'явився)) Хоча якщо вона планувала їхати до Діми, то не треба її підвозити. Нема чого до такого їхати
Світлана Бонд, Іноді краще відпустити, ніж утримувати - результат буде кращий. А Діма має нарцисичні риси, тому така поведінка. Дякую))❤️♥️♥️
Ну Дмитро й виявився… І чим же він Аню привабив? Здавалося б, ніхто з її близьких чоловіків, ані батько, ані брат, ані той самий Богдан – так не поводилися, аби вона вважала таке нормальним… чи якраз навпаки – звикла до нормальних чоловіків і тому вважала, що всі хороші? І таке може бути… Але до чого, що Дмитро “з сім’ї провінційних медиків”? Адже й Аня теж, як зазначено на початку, з селища…
Цікава братова хитрість під час розмови з Дмитром. Та невже б Аня продовжувала його виправдовувати?...
Dana N, ♥️♥️♥️
Так-так, історія з Богданом… для мене трохи незвичною була різниця у віці на початок їхньої історії – ну, в 15 років дівчині закохатися в старшого – звична справа, але от навпаки – враження, що вона б ще довго була для нього “малявкою”... Та, звісно, всяке бува. Потішила його поведінка в цьому випадку. Батьки ну таки батьки – дорослі, забули вже, напевно, як самі соромилися… Але ота Райка… дуже типовий життєвий персонаж. Таку б не втихомирили слова Богдана – навпаки! Ти їй слово, вона десять!
Dana N, ♥️♥️♥️
Ох, ну хлопець Ані вже по телефону справляє таке собі враження… І ніби дивно, що вона аж так перепрошує – наче це лише йому хочеться побачитися перед невеликою розлукою, а не тому, що їй самій прикро не встигнути провести його…
У першому розділі маленька стилістична хиба: “Була перша неділя червня. Сьогодні у Богданової матері був ювілей…” Трохи ріже око неузгодженістю.
Ніка Цвітан, ♥️
Загалом – тепла, добра історія про те, як можна змарнувати час, а то й втратити справжні почуття через недосвідченість та чужу неповагу. Ставлю зірочку.
Пара на обкладинці мила, але назву важко прочитати.
Дякую. Усяке трапляється у житті.
Євгенія Сидоренко, Дійсно трапляється. Ота "чорнорота Райка" взята з реального життя.
Дуже мила історія ♥️
Дмитро - це жах, звісно. Добре, що хлопці теж там були і все чули
Софія Анрі, Дуже б хотілося, щоб дівчата на своєму життєвому шляху не зустрілися з таким Дмитром. Дякую за коментар)) Приємно, що історія сподобалась)))♥️
Так багато вкладено в таку коротку книгу. Мені сподобалося. Є над чим задуматися, як довго ми не бачимо поряд чудових людей.
Дякую за чудову історію))
Tamara Yurova, Є гарні слова: "Не цінуємо, те що маємо і плачемо, коли втрачаємо". Добре, що в цій історії все мало гарне завершення))) Щиро дякую)))
Люблю такі короткі розповіді.
В них втілюється задум автора в стислому викладі.
Дуже приємне оповідання.
Повчальне і для батьків і для дітей..
Одним треба вчитись стриманості,вмінню вчасно закрити жарт(хоч і з серйозним підтекстом)-іншим треба вчитись чути батьків.І не рубати з плеча.
А такі Райки-їх завжди вистачає в житті:незадоволені,обмежені,недолюблені чи не люблені.
Тай "женишок" теж такий,лузер.
Але добре що все закінчилось так гарно.Дівчинку вчасно підтримали і допомогли їй її близькі люди.♥️♥️♥️
Оксана Морус, Дякую, дякую))♥️♥️♥️. Так, женихів треба обирати обачливо, бо можна влізти в стосунки з аб'юзером, але в цьому випадку, Бог милував))) В гарній родині і підтримка гарна)))
Вітаю! Хотів повідомити, що моя нова зимова книга вже вийшла! Приєднуйтесь до її читацького кола, коментуйте та лайкайте, якщо сподобалося! Буду дуже вдячний!
Щоб знайти її, пишіть в пошук на Букнеті її назву: “Долина Крижаних Сліз”
Дуже чекаю на Вас! :)
Читач Букнету, Дякую)) Блог вже читала, до книги загляну)))
Ніко, чудово! Я знайшла час і не шкодую. Отримала естетичне задоволення від чистої щирості й тонко викладеної душевності. Повірте професіоналу! Вам натхнення й успіхів! Підписуюсь на Вашу сторіночку й запрошую до себе.
Влада Клімова, Щиро дякую)))
Вражаючий розгорнутий світ, наповнений деталями та історією! Обов'язково читатиму далі, адже почуття написані щиро та красиво!
Читач Букнету, Щиро дякую, що поділилися своєю думкою))
Яка романтика, яка сила почуттів!)) Сподобалась історія) Ще й така лаконічна — і додати нічого, але сенс і душу в текст вкласти успішно вийшло)) Як добре, що існують такі брати, які підкажуть, що треба відкрити серце на зустріч долі, і ще краще, що "здохлики" вчасно, а не коли вже пізно, проявляють у всій красі свою аб'юзивну сутність! Радію за героїв:)
Дякую за цю ніжність))
Марина Тітова, Дякую))) Цілком згідна з вами, де родинні зв'язки міцні, там і проблеми вирішуються краще. А ще - щира розмова, вирішує теж дуже багато. Дякую за такий розгорнутий коментар)))
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Дякую за підтримку))
Вітаю з початком публікації!) Додала до бібліотеки) Гадаю, історія буде прекрасною — початок добряче зацікавлює:)
Бажаю, щоб натхнення мали в достатку!)
Марина Тітова, Дякую за підтримку))) Мені, як і будь-якому автору, приємно, що історія зацікавила
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати