2 905
“В її тіні”
Анотація до книги "В обіймах влади"
Її життя — розкіш і свобода, але за бездоганним виглядом ховаються незагойні рани минулого. Колись весела дівчина, вона стала владною жінкою, яка контролює все довкола. Контроль — її зброя, її захист.
Він — виснажений, зляканий, але вона бачить у ньому приховану красу. Вона втручається в його життя, перекроює його, дає йому мету та підтримку, водночас прив’язуючи до себе ще міцніше.
Їхня гра небезпечна. Він балансує між підкоренням і бажанням вирватися, а вона — між владою й залежністю. Чи здатна вона знайти зцілення, змінюючи його? Чи ця гра завершиться руйнівним фіналом, у якому ролі зміняться назавжди?
Це історія про владу, пристрасть і спокусу.
Він — виснажений, зляканий, але вона бачить у ньому приховану красу. Вона втручається в його життя, перекроює його, дає йому мету та підтримку, водночас прив’язуючи до себе ще міцніше.
Їхня гра небезпечна. Він балансує між підкоренням і бажанням вирватися, а вона — між владою й залежністю. Чи здатна вона знайти зцілення, змінюючи його? Чи ця гра завершиться руйнівним фіналом, у якому ролі зміняться назавжди?
Це історія про владу, пристрасть і спокусу.
Зміст книги: 27 глав
58 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти5 розділ трохи повторює 4 — діалог між головною героїнею і безхатьком, і майже не впливає на сюжет. Гг знову озвучує свої плани, як на мене, я би трохи розділ скоротила, адже більшу частину ми вже знаємо з минулого розділу. Що було дуже важливо — те, що безхатько спитав її ім'я, адже гг найбільше розкривається тоді, коли комунікує з іншими і я була здивована, коли вона не назвала якогось імені ?. Мотивація героїні тут більше показали, але все одно трохи незрозуміло: вона хоче створити загін, «армію» підконтрольних їй людей, щоб вдовольняти якісь її потреби, через які в неї травми в минулому? Як вона збирається це робити, якщо їх треба одягати, годувати і все це — звідки в неї стільки грошей? Мені більше цікава не сама героїня, а те, як (якщо їй до 30) вона має стільки коштів, щоб мати охоронців, заміський будинок і тримати заручників? Все-таки сподіваюсь, що гг не зіпсує безхатька (який мені більше подобається, хоча і їй я співчуваю). Сам твір схожий на інші в жанрі «він мій бос, а його заручниця» і подібні, але я здогадуюсь, що ви маєте чим здивувати читача. І хоча я не читаю такі романи, мені навіть стало цікаво, чим усе закінчиться — чи зміниться головна героїня, чи стане безха
Галуга Марія, В мене так не зовсім вайб мій бос а я його заручник. Вона його не любить! Це її проект експеремент і вона маніпулює лише ним для своєї вигоди. Для того щоб він пройшов випробування і став сильнішим кращим і показать іншим свій проект відкрити нові його можливості в своїй грі.
4 розділ є ще кращим, адже тут дуже добре показано маніпуляцію головної героїні — вона каже, що це був вибір безхатька сісти в машину, але в той же час вона сама зробила так, щоб в нього перехопило дар мови і йому нічого не залишалось, окрім як піти за нею. Мені дуже цікаво, як хлопець зможе вибратись з «пазурів» головної героїні, в якої великі психологічні проблеми і які вона виплескує в неадекватний спосіб — залякуванням та привласненням людей. Можливо, він об'єднається з хлопцем з 3 розділі і вони зможуть втекти? План головної героїні зліпити з нього нову людину нагадує п'єсу «Пігмаліон» Бернара Шоу, але у вас скажімо так 18+ інтерпретація (вибачте, якщо не подобається порівняння). Мені дуже цікаво, чи зможе головна героїня вилікувати свої травми і відпустити всіх, ким вона маніпулює — ваша історія дає великі очікування. Я припускаю, що, можливо, її змінить сам безхатько, а не вона його? Це було б дуже класним сюжетним поворотом.
Галуга Марія, Так Гг жінка робить так щоб в безхадчинка не було вибору.
Цей розділ краще розкриває головну героїню — тепер ясно, що вона наймає чоловіків-повій. Спочатку я подумала, що в неї інтим з безхатьком і, щоб краще зрозуміти, прочитала початок 4 розділу, дійшовши висновку, що це не він. Це добре, адже я збиралась писати, що його вправність — це дивно як для людини, яка стільки часу (10 років?) живе на вулиці. Коли оповідь ведеться від лиця головної героїні, то її мова звучить природньо, але чомусь цього ж я не можу сказати про безхатька?. Також стало цікаво, ким є хлопець в цьому розділі і як він став жертвою головних героїні.
Галуга Марія, Ні в неї його ще довго з ним не буде інтима. Він для неї не ідеальний тому вона не збирається з ним спать поки не зробить з нього красунчика.
Ще продовження до попереднього коментаря. Наскільки я розумію, хлопець не завжди був на вулиці, 100% в нього є якась освіта. Але оскільки він стільки років на вулиці, я би показала, що він не говорить так, як колись: написала б йому більше лайливих слів, неправильно сформульованих речень. Не те, що безхатьки обов'язково є дурними та неосвіченими, я так не вважаю. Але оскільки ваш персонаж живе на вулиці, то я б на вашому місці підкреслила б його становище і ще більшу різницю з головною героїнею.
Галуга Марія, Дякую обдумаю ваші зауваження
Цікавий діалог між головною героїнею та безхатько, але не розумію, чому він так швидко погодився піти разом з незнайомою жінкою. Чому гг легко отримує бажане? Було б неочікувано, якби він відмовився, адже це б розкрило більше героїню: як вона би поводилася, чи розізлилась бо, скільки часу їй би знадобилось, щоб переконати його піти з нею. Хотілось би побачити сильну гг в складній для неї ситуації, тоді було дуже інтригуюче.
Галуга Марія, Дякую за пораду що до сумнівів безхадчинка)
Добрий день зі взаємних читань! Перший розділ захоплює, адже ми одразу бачимо прагнення головної героїні, і воно, здогадуюсь, не є позитивним. Чудово, що є короткі фрази «якби ж батько знав...» адже це натякає на її минуле і хоча ми ясно не знаємо, що сталось, ви вже робите інтригу, і це зацікавлює. Поки мінусів не бачу
Галуга Марія, Супер
Добрий день зі взаємних читань! Пролог у вас класний: розкриває головну героїню, її ціль, мотивацію, задає тон оповіді всього роману. Відчувається, що головна героїня має тяжке минуле, яке, мабуть, розкриє її далі.
Галуга Марія, Дякую)
, чи стане безхатько таким як вона (напевно друге). Бажаю вам успіху, знайти шанувальників і натхнення для подальших робіт!??
Загалом розділ інтигуючий, цікаво, що саме приховує головна героїня і чи зможе хлопець обхитрити її. Класно, що він поступово починає розуміти, що щось не те, створює уявлення, щоб він понамагатиметься втекти і цікаво, як на зреагує гг. Хто з них виявиться сильнішим?
Добрий день зі взаємних читань!
Добре, що ви представили оповідь від лиця безхатька, але як на мене ви написали надто багато водночас. В хлопця немає його внутрішнього голосу, він говорить так, як говорить автор — наприклад я не відчуваю, що він справді безхатько.
Якщо він справді голодний, замерзлий, то хіба він буде думати про своє минуле, спогади про батьків? Це виглядає нереалістично: було б краще, якби він не був багатослівним, це б показувало його втому від бідності і від всього; що й пояснює, чому він сів у машину до незнайомої жінки. І ще я би порадила змінити абзац про те, що він шкодує, що погодився, адже це й так було очевидно ще з першого розділу, що він буде шкодувати. Було б неочікувано, якби він сказав «так, я їду незрозуміло з ким, але до біса, мені вже нема чого втрачати». Це набагато більше його розкриває, що йому вже настільки по горло виживання на вулиці.
І я би забрала певні метафори. Адже знову ж таки, якщо він голодний і втомлений, він наврядчи буде говорити метафорично «...все одно відчувалося, наче стіна між мною і світом. Тим паче, якщо він безхатько, то я би відобразила це в його мові.
Вітаю! Я із взаємного читання.
Свого часу читала дуже багато книг для жінок, еротики і т.п. Могла б дати вам кілька зауважень, але з бажання допомогти, а не розкритикувати.
Luybov Galay, З приводу всіх уточнень що до шкідливих звичок і всього такого буде в наступних розділах.
У жіночки виявляється дуже неприємне минуле, яке вона і частково себе намагається ховати за товщею бетону і "удаваної" влади.
Катерина Винокурова, Так і є Гг в мене не звичайні вони мають купу проблем які не хочуть визнавати)
Скільки вовка не годуй усе одно до лісу утече. Але можливо хлопчина виключення з усього
Катерина Винокурова, Ну вона ж йому пропонує все що він хоче якщо він буде слухняним)
Почала читати. Стиль доволі професійний.
Восьмий розділ. Нарешті між ними діалог)) І якось він легко здався
Я поки що прочитала тільки п'ять розділів.
Авторський стиль гарний. Сама ідея цікава і чіпляє.
Але для мене занадто багато образності і метафор. Описи я люблю. Вони атмосферні, проте не знаю... Вони переважають над дією. І це стримує моє читання.
Ну що ж ? Почитаємо.
Міраж Ночі, Звісно.
Обкладинка гарна, назва - цікава, анотація - інтригує. Подивимося, що всередині))
Катерина Винокурова, Сподіваюсь сподобається)
Забираю собі в бібліотеку вже зараз! В першу чергу через незвичність суті твору! Думаю, це буде цікаво..!
Коментар видалено
Коментар видалено
Вітаю зі взаємочитань!
Неочікувана-неочікувана література. Щось попахує даркромансом, але вперше в амплуа "гарячого поганого альфи" бачу жінку! Це оригінально, свіжо, підігріває інтерес. Але водночас подача не "комерційна", бо у творах такого штибу чекають табу, пристрасть, легкий сюжет, щоб швидко отримати ендорфінчики й забути, але у Вас твір навпаки... У мене склалося відчуття "мухи в сиропі", коли думки і світ героїв затягує тебе, і затягує не цікавинкою, а саме млосністю, емоційною виснаженістю. Неймовірно багаті і яскраві описи, але тиснуть вони як ось ці кольорові картинки, які швидко блимають. Це непогано. Просто своєрідно. Бачила коменти, що треба втиснути, не погоджуюся, бо, як бачу, сам стиль книги такий, і в цьому її і родзинка, хоча мене якось трохи й спантеличує, що жгг топчеться на одних і тих самих фразах і думках, принаймні за 5 розділів + пролог, у мене склалося саме таке враження, що вона, як заведена лялька, повторює одні й ті самі фрази і думки, хоча читач, гадаю, і так з першого разу зрозуміє, її мотиви. З іншого боку це яскраво підкреслює її звихнутість та одержимість, якусь зацикленність. Йой, не влазить, продовжу другим коментом
Маріан Ґрот, Дякую за цікавий відгук ) читаю продовженя коментаря )
Читаю 4-й розділ і розумію, що Девід схожий на людину, яка не вміє розпізнавати, називати або описувати свої емоції. Він постійно каже, що в ньому рухається «щось, забуте роками». Таке враження, наче він просто не розуміє, що саме відчуває, і не вміє говорити про це. Здається, у цього явища навіть медичний термін є, якщо я не помиляюсь.
Розділ 3: поки тільки говорять, що завтра щось станеться. Ну, подивимось…
Переходжу до розділу, який підписаний, як 4.
Що ж, я прочитала 12 розділів. Скажу так, для старту це підійде, але думаю, що наступні твори будуть кращі. Ви просили сказати своє враження - так вийшло, що в мене в основному критика. 1. Занадто багато води. Головні герої ходять одне коло одного кругами, кожен діалог можна скоротити втричі. Багато беззмістовних фраз, які ніби то на щось натякають, але насправді залишають враження, що вони просто заради краси фрази, бо по контексту не підходять. 2. Герої не мають власної індивідуальності, а думки Давіда є продовженням думок господині. Вони абсолютно незнайомі, не знають фактів життя одне одного, але Девід сприймає і робить висновки якраз такі, як хоче його пані) і сам виявляється таким, як їй треба. В реальному житті люди не можуть так думати і відчувати настільки в унісон, виглядає ненатурально. До того ж образ Давіда абсолютно нереальний. Я не вірю в такого безхатька, справжній намагався би щось вкрасти і втекти) Неможливість втечі ніяк не пояснюється, спроб таких не робиться. 3. Самолюбування гг. Воно буквально в кожному рядку. Інші персонажі плоскі, якщо вони трохи й "не слухаються" її, то рівно настільки, щоб їх приємно було перемогти. Це театр одного актора.
Міраж Ночі, Перечитала зараз свій коментар і бачу, що була занадто різка. І не дуже зрозуміло висловлювала свою думку. Дякую, що не образились. Може, видаліть його нафік) Загалом, я хотіла сказати: герої не повинні дивитися на речі ідентично, в них має бути щось своє, навіть якщо вони залежні. Героїні не потрібно здаватися, а потрібно бути. І мені ( принаймні в цьому уривку) не вистачало антуражу. Враження, що герої сидять в темній кімнаті, або в підвішеному стані якомусь, відірваному. Думаю, якби Девід описав свою кімнату, наприклад - він же проводить в ній багато часу... І Пані теж. Вона дивиться на нього і описує переважно його емоційний стан. Можна було б і зовнішність. Він же приваблює її, як чоловік? Якісь деталі - типу пальці, губи, вії... Звичайно, енергетика в першу чергу, але читача не можна "нагодувати" лише нею.Ну то таке... Можливо, все воно там є у вас в наступних розділах... Бажаю успіху)
Що ви там мені писали? Бракує описів? Не зрозуміло, що у героїв голові? Половина другого розділу - це буквально: «я пішов. Але я не мав йти. Але я пішов. Але я не мав йти. Але я пішов. Навіщо я пішов?»
Сил вже не має це читати. Я б не читала, якби не марафон. Але в рамках марафону дочитаю. Тільки коментарі будуть відповідні. Одразу готуйтесь.
Ірина Скрипник, А справді бачу, читала про ангела там картинка інша була то я так і не відразу зрозумівла.
Пролог також не несе ніякої цінності, там нічого не сталося важливого для сюжету. Те, як машина зупинилась, можна написати і на початку першої глави. Як результат, вже дарма витрачені 10 хвилин. Основні події ще так і не розпочалися. Дай Бог, щоб хоч до 10 глави щось таки сталося.
Ірина Скрипник, В мене таке бачення написання своєї книги. Ви на своєму місці робіть як хочете.
Перший розділ — анотація, і це дивно. Бо анотація зазвичай і так пишеться окремо. Її не треба додавати ще кудись в текст книги. От навіщо застереження - я розумію, а а навіщо анотація - ні. Це точно зайве, що тільки відволікає і забирає час.
Ірина Скрипник, В мене анотація окремо перший розділ окремо написаний !
Читаю 1 главу і в мене питання: чому герой встає два рази? Скільки в нього кінцівок, що йому так довго треба підніматися?
Перший раз тут: « Він уже потрапив у моє поле зору. Відтепер - належить мені. Повільно піднімається з дивана, що давно мав згоріти, але став частиною його притулку. Вічно вологий матрац, обдерта оббивка, запах плісняви - все це вʼїлося в його шкіру, мов тавро.»
Другий раз тут: « Мій голос твердішає.
Повторювати двічі не входить у мої звички. Рішення не терпить порожніх слів. Тіло його тремтить, та зрештою піднімається. Кожен крок - зрада самому собі. Але він рухається. Десять метрів нерішучості - і він мій. Просто ще не усвідомив цього.»
Так, а я дочитала. Чесно кажучи, відчуття трохи змішані.
Ближче до кінця трохи посміялася (вибачте), бо в пані явно є типаж... І він дуже... Неочікуваний)))
Чесно кажучи, дуже нереалістично. (Увага, СПОЙЛЕРИ!) Дуже важко повірити, що людину з вулиці можна ввести в вищий світ, ще й мистецтва, коли там явно не йдеться про жодну освіту. Можливо, навіть про базову, враховуючи біографію Девіда...
Але, не дивлячись на це, як фантазія текст працює, має потужний (хоч і дуже дивний, як на мене) фінал і, найголовніше (можете кидати в мене каміння) дійсно гарячі сцени)
Загалом мені сподобалось, точно буду вас читати, хоча працювати є над чим)
Міраж Ночі, Що ж, почитаємо)
Тобто він невідомо скільки часу провів у неї, а реально важливу інформацію на нього викинули тільки в машині по дорозі на суперважливий захід?
План надійний, як швейцарський годинник.
Міраж Ночі, Ні, НАВІЩО та історія - цілком зрозуміло. Просто був сенс готувати його поступово, ане вивалювати на бідного хлопця все в останню мить)
Прочитала дуже гарячий розділ 21)
Все, звісно, добре, але я б не давала Девіду так розгулятися... Пощастило йому з хазяйкою...
Чарівна Мрія, Хаха ну колись ж нада було це зробити )
Привіт із взаємного читання)
Гарна авторська мова, достатньо вичитаний текст, приємний темп) Трохи задовга анотація, як на мене.
Сподобалося, що з першого ж розділу щось відбувається, читати не нудно. Головна героїня - цікавий персонаж, про неї хочеться дізнатися більше, тож ваш "гачок" працює чудово:)
Не зовсім стандартний розподіл ролей, адже тут хлопець нічого не розуміє, а дівчина встановлює правила) Принаймні, це щось нове особисто для мене, адже загалом книг такого жанру не читаю.
Ті розділи, що я прочитала, доволі непогані, сподобалися. Дякую!
Єдине що, "голоси" хлопця й дівчини дуже схожі. Тобто коли читаєш, то не завжди розумієш одразу, хто з них зараз розповідає історію.
Успіхів!)
Катерина Колесник, Дякую )
Дочитала. Згадала фразу : " Як довго вдивлятися у безодню, вона почне вдивлятися в тебе'' . Якраз про ,,нового'' Девіда.
Тея Калиновська, Так цілком з вами погоджуюсь)
21 розділ. Здивована, що Емілі дозволила зв'язати собі руки.
Сьогодні вже прочитала шістнадцятий розділ. Я не дуже люблю тему домінування, але тут для мене не про це. Це біль і страх, який Емі хоче загасити через контроль. Це швидше глибоко психологічне бажання захиститися, ніж отримати задоволення через владу. Ну принаймні, я так розумію її дії.
Міраж Ночі, ❤️❤️❤️
Колишній у Емі, звісно, класичний арбузер...
Міраж Ночі, Ок, скажу чесно: це ваш найслабший персонаж. Надто картонно якось...
Інші набагато сильніше написані. Особливо Девід) За Девіда прям окремий лайк)
А я прочитала 14-ту главу ❤️
Ну, мені особисто стало цікаво з моменту, коли до героїв приєднався ремінь... Я, до речі, про його призначення подумала те саме, що і хлопець. Ото б ми подивилися, скільки в нього терпіння насправді... Але ваша Емі виявилась трошки добріша, ніж я))
Загалом розділ гарячий, але мені вже сподобався Девід, тож чекаю, поки героїня добереться до нього в повному обсязі)
Чарівна Мрія, Комусь Водій подобвється більше як вам ?
Підписалася, почитаємо❤️ буду рада Вас бачити і в себе на сторінці❤️ Від мене ❤️
Як фантазія, мені дуже подобається. Особливо герой і його реакції на все, що відбувається. З певного моменту його вже облизати хочеться - і начхати, що колишній безхатько))) Глава 8 мене дуууже потішила)
Що стосується стилю написання - чесно, є зауваження. Сім глав ми ходимо кругами, наганяючи саспенс, а що до чого - не зрозуміло. Героїня - як лиходій в класичних фільмах "Ух, я вам покажу! Ви всі дізнаєтесь!", але жодних конкретних планів. Герой так само - перед ним вибір між чим і чим? Що за гра? Що за експеримент? Так і хочеться сказати героям: та говоріть вже людською мовою!
І - чесно - ви зловживаєте словом "влада". Через абзац просто...
Але загалом мені це не заважає отримувати задоволення від тексту)
Міраж Ночі, Вже схоже, що буду)
Так, хочу сказати, що починаю звикати до вашого стилю. Хоч він і трохи дивний для мене, але він працює... Ще й як)
Міраж Ночі, Чесно, вже складно відірватись)))
Так, тепер бачу, що мені не даремно порекомендували цю книгу) Це моя тематика, тож добрий день, я ваша читачка)
До речі, тепер зрозуміла, що я вам надто обережно порадила твір зі своєї сторінки) Ангели і демони - це, звісно, добре, але для вас якраз існує "(Не)слухняний" і "Відкуп"))) Як буде час і бажання, почитайте - впевнена, ви отримаєте задоволення. По вашому твору зараз окремо напишу перші враження)
Чарівна Мрія, Супер додам до бібліотеки)
Їй варто було одразу пояснити в чому суть експерименту, а то налякала бідного. Подумав, що його там різати будуть)
Світлана Бонд, Це її гра і вона так майстерно гарає сою виважену роль)
Так, почала читати і відразу лайк, бо початок неймовірно інтригує)))
Ну... я прочитала 7 розділів. Тут сама лише зав'язка, але... Поки що враження таке: 1. Ідея незвична і цікава. 2. Є помилки по тексту, які в основному стосуються не граматики, а формулювань речень ( до речі, воно може само так робитися, коли Т9 чи його братчик краще вас знають, яке слово тут має бути) тому краще вичитати. Щодо помилок - "гладкі ноги" означає "товсті ноги". Тут краще виправити на гладенькі чи стрункі. 3. Щодо тексту загалом - героїня забагато говорить про те, яке враження вона має справляти, замість того, щоб концентруватися на своїх бажаннях. Таким чином вона постає не владною, а тою, що з усіх сил хоче такою бути. Ну і цей пасаж в кінці " я хочу створити рівного" - це якийсь нонсенс. Після того, як всі думки і вчинки про те, щоб створити залежного. 4. Буду читати далі, бо бачу потенціал. Сподіваюсь, я не зачепила вас таким аналізом, принаймі бажання такого не було. Якщо неприйнятно - скажіть, я не буду більше писати. З повагою)
Міраж Ночі, Ок) але про рівного-це не мої висновки, а слова героїні)) Щодо ніжок зрозуміло
Лайк+бібліотека. Почитаю як буде вільна хвилинка
Світлана Романюк, Супер чекатиму відгук
Вітаю! Прочитала Вашу книгу, в рамках марафону Тетяни Гищак https://booknet.ua/blogs/post/363457
рецензія у моєму блозі за посиланням: https://booknet.ua/blogs/post/399525
Кайла Броді-Тернер, Дякую біжу читати і обговорювати )
Цікавий твір. Неординарне щось. Хоча, чого внашому житті лиш не буває. Так, що навіть цілом живий. На початку тьотя з приколами трошки дивна. Можливо в кінці зміню думку.
Руслан Баркалов, Так вона така з своїми закидонами . В мене неординарні герої їх можна не любити але потрібно зрозуміти !
Клас, дуже цікава книга. Сподіваюсь, Ви вже працюєте над продовженням)
То Софія, Так працюю, та трошки доповнюю і виправляю помилки в цій. Згодом почну виставляти розділи з наступної книги.
Вітаю пані. Підписався у підтримку.
Адріан Анжелворд, Дуже приємно дякую )
Гідна книга)якщо буде час зазирніть і на мою сторінку
Міла Грей, Звісно завітаю) дякую за коментар )
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати