Там ,де я більше не плачу

Вона колись залишала книги незавершеними.
Тепер сіла за свій особистий щоденник і пише кінець нової історії — історії про себе.
Сторінки пахнуть кавою, пізніми ночами і словами, які не можна вимовити вголос.
У кожному рядку — її спроба зрозуміти, чому минуле ранило, і як навчитися не дозволяти емоціям керувати життям.
Вона більше не шукає щастя у чужих очах.
Але одного дня минуле знову постукає у двері — і все, що вона так довго ховала, оживе.