4 розділ

 4 розділ
Лекса
Я сиділа на кухні, розповзуючи по тарілці сніданок,який ще вранці приготував Майкл,- він і справді думав я буду це їсти? Навіщо мені його подачки?
Хоча, начхати хто це  приготував, кусок в горло не ліз би у будь-якому випадку.
Я взяла сигарету з пачки, налила в келих рому та вийшла на балкон.
Солодка прохода миттю огорнула моє тіло, а крихітні сніжинки, що падали на моє волосся одразу танули на ньому, без права на хвильку там затриматись. Я вдихнула на повні груди сухе та морозяне повітря, від чого мене перекосило,- брр.
Це були останні дні січня. Час,коли ти чекаєш допоки зима в решті-решт остаточно не розпрощається. Свята минули, а отже насолоджуватись більше не було чим. Тепер залишився лише осад щасливих та безтурботних моментів. Я знову згадала його....Колишьного. Як нам було добре разом, як у мене світились очі при одній згадці за цю людину, як я тішилась щоразу коли він турбувався про мене.
Та,Боже, що зі мною не так? Чому я пам'ятаю лише хороше? Чому мій клятий мозок забув про всю хрінь, яку я пережила?
На очах знову забриніли сльози.

                 за тиждень до цього. листування лекси та її колишнього хлопця.
-Можемо поговорити нормально? У мене до тебе жодних притензій, я просто запитую тебе за цю ситуацію. Чому ти так реагуєш?
-Лексо, ти або говориш все , або можеш більше мені не писати.
- Серйозно? Ти хочеш шоб я тобі перестала писати через якусь дурню?
- НІ. Не через це. Просто тобі ті тіпи важливіші за мене.
-Це не так.. Я просто дійсно не можу нічого сказати, бо не хочу  підставити інших. Я обіцяла, що мовчатиму.
                      діалог тривав приблизно у такому ж дусі
- Лексо, я не хочу сваритись з тобою. Я готовий змінюватись та рухатись далі, але вибір за тобою. Скажи мені свою відповідь.
- Такі рішення так швидко не приймаються. Ти розумієш, що мені боляче від твоїх слів та дій. Я не можу постійно переступати через себе та роблю це....
- У тебе година.
- Я вирішила, давай розійдемось. Так справді буде краще для обох , але в першу чергу для мене. Я постійно обирала всіх та не себе. Думаю зараз саме час почати. Тільки попрошу не виносити це на загал.
-Вирішила і вирішила, досить драми.

Я написала це повідомлення та не відчула полегшення. Не було цього каменя з плеч чи відчуття свободи. Нічого. Не було нічого. Я повільно сповзла по стіні та сіла на підлогу. У мене був ступор. Я намагалась переварити те, що тільки-но сталось. Мені хотілось плакати та я не змогла видавити із себе навіть сльозинки. Та  все ж було боляче, нестерпно боляче. Я прийняла це рішення коли кохала , мені довелось просто відштовхнути близьку людину. Ту, яка займала особливе місце у моєму серці. Мені важко без нього , але було зрозуміло, що люди не змінюються, і у цій плутанині я б  просто остаточно себе втратила.  З цього нічого би не вийшло, а наш розрив  міг стати бомбою сповільненої дії, яка би точно вибухнула у  будь-який момент. Саме тому я вирішила не чекати допоки нас підірвуть, а підірвати все самостійно. Без квитка в інший бік.Раз і назавжди.
Тоді мені здавалось, що це рішення прийняла я самостійно. Та потім, на свіжу голову я зрозуміла- він вирішив за нас перший, просто не сказав про це. У момент останнього конфлікту, який став і кульмінацією і розв'язкою одночасно , він видалив наш чат для двох та відписався від мене у соц мережах. В ту мить, коли ми ще були разом, він вже обривав всі зв'язки. Він також знав чого хоче. Просто у мені виявилось більше сміливості це озвучити..

 Я обперлась ліктями на поручень балкону та подивилась вниз. Тонкий шар снігу спокійно та нерухомо лежав на кришах інших будинків,які були для мене як на лодоні з 22 поверху.  Машини та люди рухались у своєму темпі, життя продовжувалось , та не моє.
З усієї сили, що у мене була, з усієї життєрадості, з усієї мене в кінці кінців, залишилась лише оболонка. Спустошена, ображена та розбита. Я немов померла, моя душа покинула тіло і залишилась десь там, з ним,а м'язи та кістки тут- на землі. Просто існують.
-Сука, придурок,- втомлено прошепотіла я. Та не знала до кого. До нього?До всіх? До себе може?
Я відчувала як у мене тримтять пальці, та не від холоду...Знову накрили спогади.. Як він тримав мою руку, як обіймав, як боявся поцілувати вперше, та яким поглядом на мене дивився. Ми будували плани на майбутнє. Говорили про те, як хочемо з'їхатись, як часто будемо проводити час разом, як я сподобаюсь його мамі, бо він вважав , що ми схожі,  а тому обов'язково я знайду з нею спільну мову.
Та знаєте що? Його батьки навіть не знали про моє існування. Його слова були пустими, а наміри - брудними та корисливими, якщо ви звісно розумієте про що я. Він збрехав.Про все. Можливо навіть про почуття. Він говорив , що ніколи не дасть мене в образу. Так і було, саме тому він і образив мене першим, щоб більше ні в кого та ніколи не було такої можливості. Щоб я більше не дала себе нікому образити. Щоб всіх наступних хлопців не сприймала так, як сприймала його. Не прив'язувалась надто сильно. Для того , щоб жила моментом : " так мені з тобою добре, але я не розраховую на більше, мені добре тут і тепер. Те, що буде потім мене не цікавить. До чорта наслідки, мене цікавлять лише те, що відбувається зараз". І насправді я йому вдячна за це, та й за все вдячна. Так це боляче,нестерпно боляче. Але він сильно змінив мене, і це ще не кінець.

Я  запалила сигарету та вдихнула. Дим повільно розчинявся у морозяному повітрі, розтягувався .
 Телефон  у кишені завібрував. Я здригнулась. Серце прискорено закалатало. Знайоме відчуття, яке я ненавиділа найбільше.
Повідомлмення від Майкла.
" Я скоро буду. Не виходь нікуди"
Я різко закотила очі так, що заболіло. Серйозно? Тепер він буде говорити,що мені робити?
Мені кортіло написати про те, як зараз почуваюсь . І не хочу, щоб він бачив мене у такому стані.Я хотіла послати куди подалі та сказати все, що накипіло. Та пальці повисли над клавіатурою. Я зрозуміла, що не хочу більше здаватися слабкою. Розбитою.Понівеченою.Не хочу щоб хтось думав, що має владу над моїми почуттями та здатен впливати на настрій.
Я струсила попіл з сигарети ,та затушила її об поручінь.
Нас чекатиме розмова- і з ним, і з собою. Але не зараз..Зараз я просто хочу вгамувати шалене серцебиття та невгамовний потік думок, який змішується з алкоголем.
І вперше не розчинятися в цьому всьому.........