Передмова

Любов ранить лише тоді, коли ти занадто зациклена на ній. Та після болючого досвіду, тонну виплаканих сліз , пустих обіцянок та збиранню себе по шматочках, ти відрощуєш власні крила, цього разу ще більші та міцніші. Ти летиш. Сама. Впевнено та красиво. Без тягара на душі. Ти виросла, і тепер - ти і є своїм стержнем. Сама по собі. Ти і є собі опора. Ти- ІНША....
      
Лекса дописувала останню сторінку власної книги про кохання. Автобіографічна історія, до болю знайома чи ледь не кожній дівчині. Сідала писати вона вже не вперше та чомусь ще ні разу не доводила таку справу до кінця.  Можливо у ній було замало дисципліни, а можливо просто часом було важко підібрати потрібні слова. Саме тому було прийнято рішення почати вести особистий щоденник,який потім і став основою для майбутньої книги.  Перші сторінки були складними, на аркушах паперу розпливались літери від крапель  гірких сліз, перечитуючи їх, у неї стояв ком у горлі. Складні часи, нічого не скажеш....

із записів особистого щоденника Лекси

Я плакала через нього, через слова, що кололи і через тишу, що боліла кожного разу ще сильніше. Я шукала себе в його очах , і губила коли він відвертався. Я думала це кохання. Палке, справжнє, як у фільмах. Та для нього  я лише хімія, спалах емоцій, гра. Я ЛИШЕ ГРА. Мені боляче, це немов кінець світу,як же шкода , що я не побачила навіть початку..