2 розділ

Двері квартири відчинились тихим клацанням, на порозі повстала важка чоловіча постать. Майкл був симпатичним. Темне коротке волосся, карі очі, виразна щелепа, мускулисте тіло , чорні брюки та така ж футболка, рукава якої ледь не тріскались, через м'язи.
Сон пробирав мене з кожної миттю ще сильніше, повіки зліплювались. Я хотіла щось сказати, та не змогла. Останнє, що пам'ятаю, як його важка рука провела по моєму волоссі.
Перші ранкові промені привітно потрапляли через вікно, освітлюючи кожен куточок моєї кімнати.  Із кухні чувся апетитний аромат, а на колонці тихо грала музика. Я підняла голову , і  несамовільно опустила назад її на подушку.
- Боже,що вчора відбувалось?- голос був такий, немов я весь вечір кричала у всю силу,виливаючи весь біль, який не давав спокійно дихати останнім часом.
 Голова немов тріщала по швам, волосся стало дибки, а  макіяж благополучно стерся об подушку.
Я піднялась та попрямувала у пошуках води. Із кухні досі долинали не властиві для цієї квартири аромати,- так, стоп. Я тут не одна?
-Охоооо,- здивовано та з ноткою глузування вигукнув Майкл,- дівчинка вчора добряче погуляла?
                                 *Що? Майкл? У мене вдома? *
З явною підозрою у голосі,- між нами щось було...?
              Минулої ночі щось сталося, і тепер це відчувалося важким тягарем у повітрі.
-О, так , принцесо. Ти ще та гаряча штучка. Всю ніч не давала мені спокою.
Лекса відчула як до її грудей підступає гнів,який готовий був вилетіти вирієм бурхливих слів та емоцій,-ти гівнюк!Ненормальний! Ти скористався мною,- у хлопця почали летіти виделки.
-Агов, тихіше. Жартую я,нічого не було.. Так, все. Сідай за стіл, я сніданок приготував.
-Ти ще довго плануєш шастати по моїй квартирі? Давай, забирайся звідси.
-Можна було б обійтись простим "дякую".
- Та на здоров'я. Провалюй.
      Хлопець вийшов, залишивши за собою запах дорогих парфумів, та тихий скрип дверей. Лекса ж залишилась стояти у полоні власних думок та намагалась згадати, що вчора все-таки було....