Століття хибного миру

Сімнадцять років Тіан жив у світі, де довіряти було безпечно. Батьки оберігали його — не лише від жорстокості міста, а й від правди про людей, які в ньому живуть. Вони казали, що місто вбиває. Тіан вірив. Він не знав, що вбивають не стіни, а ті, хто за ними ховається.

Після смерті батька захист зникає. Уперше переступивши поріг дому сам, Тіан опиняється в реальності, до якої його не готували: де довіра стає слабкістю, турбота — маскою, а мовчання рятує частіше, ніж слова. Світ виявляється значно жорстокішим, ніж уявлялося, і майже смертельним для того, хто звик вірити без застережень.

Це магреалістична історія дорослішання про втрату, зраду і болісне усвідомлення: щоб вижити, потрібно навчитися не довіряти всім — навіть тим, хто здається безпечним.