Походеньки кота

Ріна Март

03.02.2026, 00:28:49

На перший погляд, легка гумористична історія про котячі пригоди від першої особи. А потім так щемко, останні рядки - комок у горлі. Ми, люди, хоча б розуміємо що відбувається. А вони - ні. Дуже шкода Вашого котика та інших тваринок - і домашніх і диких. Усі вони однаково потерпають від війни. Так розчулили, не змогла стримати сліз. Добре, що у Барсіка все склалося якнайкраще.

Діана Козловська

30.01.2026, 23:59:10

Подача дуже гумористична, навіть попри те, що читаєш про жахливі речі. Мені так сподобалися перші розділи й фраза про хвіст, що шукає пригод) А тоді я почала розуміти, що відбувається та аж сльози підступали. Я дуже емпатична, особливо щодо тварин... як добре, що у вашому творі Барсік мав щасливу долю. Зустрів друзяк, пройшов пекло, але вийшов переможцем, знайшов своїх... побачив ще й третього дволапого... І як мені шкода було читати останні рядки про присвяту. Я співчуваю вам. Сама втратила котика, тож розумію ваш біль.
Ця історія зачепила дуже ❤️

Дякую вам за цей твір ❤️

Очерет

01.02.2026, 13:03:57

Ну... Тут прям все, що можна придумати про кота. І кіт в бліндажі, як ще один побратимчик, і щоденні котячі витівки, і оце поблажливо-зверхнє ставлення до господарів, і те, як кіт доглядає за малою дитиною (до речі, багато є реальних прикладів).
В моїй душі точно є кілька струн, які ця оповідь зачепила. Коли ми переїздили з місця на місце, то іноді навіть зайві речі з машин викидали, щоб забрати котів.
Дякую вам. Вашому кісярі - вічна пам'ять.

Кіт Анатолій

31.01.2026, 00:19:47

Кажуть, що коти живуть в сімох світах одночасно ❤️ Підписався, щоб не загубити вашу історію ❤️

Куранда Валерія

28.01.2026, 22:10:23

Чуттєва і реалістична історія про кота, у якій детально описані як найрадісніші, так і найсумніші дні його життя. Відчувається глибока любов до свого улюбленця. Співчуваю щодо Рижуні, мені дуже шкода вашого котика.

Ніка Цвітан

27.01.2026, 20:33:11

Вітаю! Коло взаємного читання. Дуже щемлива історія. Барсік, такий Барсік. Дуже реалістичні описи життя кота, його пригоди й "походеньки на побачення". Все настільки реалістичне, своє. Наші домашні улюбленці - це ж члени родини. вони теж разом з нами переживають цей нелегкий час

Ньюбі Райтер

27.01.2026, 16:57:01

Ой, яка ж щира і глибока історія. Легко читати, але змушує і задуматися. Розповідь від імені кота Барсика зроблена так живо, що здається, ніби ти дійсно слухаєш його думки. Він спочатку просто гуляє й споглядає життя, а потім опиняється у важкі часи війни й змушений боротися за виживання та пам’ять про рідних. У книзі поєднуються і смішні моменти, і щемливі переживання, і це дуже зворушує! Особливо коли усвідомлюєш, як багато крихітних істот відчувають те саме, що й люди. Мої співчуття щодо Рижуні

Елевонда Евермонт -Еливедо

27.01.2026, 12:39:14

Яка гарна і сумна історія. А ще кіт як головний герой зображений дуже реалістично. Легко можна повірити, що він і міг так думати, коли діяв так чи інакше. А от момент з війною було боляче читати, як добре, що Барсику пощастило і його знайшли.

Ларія Ковальська

25.01.2026, 17:24:56

Дуже гарна задумка) Барсик вийшов дуже справжній, саме так і поводяться коти у селі. А те, що він все розповідає від першої особи додає твору казковості. Дуже весело було читати про походеньки Барсика. А потім, коли прийшли чужинці, стало боляче. Барсику пощастило, що зустрів хороших людей і вони допомогли знайти родину. Тепер він у безпеці і на чужині. Але відчувається його сум за рідним домом, бо вдома найкраще. Дуже боляче було читати в епілозі, що твір присвячений тваринкам, що загинули під час війни( Так хочеться, що ця біда оминула і людей, і тварин) Дякую за твір, було дуже чуттєво)))

Анна Лінн

25.01.2026, 11:07:54

Я вже трошки читала цю історію раніше — ще з тих моментів, коли Барсик «підпрацьовував нянькою». Але ось так, цілісно, вона сприймається зовсім інакше.

Тут і життя тварин, і їхні проблеми, і початок війни, і дуже відчутний особистий біль, який стоїть за текстом. Це не просто історія — у ній багато справжніх емоцій.

Коли я дочитала до моменту, де ваш рудик зник… це було дуже боляче. Тому щиро радію, що у вашій уяві для нього склалася інша доля: що йому допомогли, що він вижив, був врятований, отримав свою «медаль» і знову повернувся до вас. Це надає історії світла серед усього пережитого.

Дуже емоційно й по-справжньому чіпляє.

Ірина Скрипник

25.01.2026, 08:24:10

Неймовірна історія! Прочитала на одному диханні. Барсік — просто підкорювач сердець, його коментарі про "дволапих" та "амурні справи" змушували посміхатися.

Дякую за таку світлу, щиру і водночас глибоку розповідь. Фінал з повернення додому — це те, на що ми всі зараз сподіваємося. Натхнення вам!

Крісті Ко

24.01.2026, 21:37:57

Наш Барсик — котик любий, милий,
Він на господі — справжній цар.
Поважний джентльмен і вмілий,
Він в домі повноправний господар.
Він любить ласку і турботу,
І зневажає всяку роботу.
Про даму серця мріяв нишком,
Здається, вже знайшов її,
Та гуркіт вдарив, наче віжком, —
Війна змінила дні його.
Хоробрості кіт не втрачав,
Чужинські чоботи він чув,
Та про кохану пам’ятав,
І страх у серці відіпхнув.
Та ніч скінчилась, тьма пропала,
Свої прийшли, як світло дня!
Дорога мандрівна чекала —
Він знов знайшов свою рідню.
Вони змінились... Дивні стали,
Ще й, бач, дитя приволочили!
Спочатку нерви здавали,
Та потім — серце розм’якшили.
До немовляти він припав,
Тепер наш Барсик — нянька справжня.
Та мріє, щоб той час настав,
Коли повернеться в край назавжди,
Де все святе, де дім і мир,
Де він — єдиний командир.
І ось вже дома мила рідна і своя, свята земля.
❤️❤️❤️

Яніна Фенікс

26.10.2025, 15:23:56

https://booknet.ua/blogs/post/411266

Volodymyr Krashevskiy

26.10.2025, 15:06:10

Вітаю. Дуже хороше оповідання, в рамках марафону Тетяни Гищак я написав рецензію на нього. Вона в мене в блозі.

Селена Рейні

06.07.2025, 00:09:23

Дякую за гарну історію)
Трішки сумну, надто реалістичну та все одно казкову) Сподіваюся, наш герой колись повернеться додому і посмакує ковбасою з салом)