У Вербівцях є три речі, про які не говорять після заходу сонця: покинутий цвинтар, жінка в чорному біля річки та старі залізні двері під дзвіницею.
Дільничний Остап вважав це сільськими байками, аж поки порожній відділок не наповнився запахом сирої землі, а невидимий мрець не прийшов давати свідчення його сусідці — Галині Петрівні, яка все життя приховувала свій дар бачити потойбічне.
Хтось (або щось) викрадає місцевого могильника. Поліцейський архів сам дописує імена майбутніх жертв, і наступним у списку значиться сам Остап. Тепер у героїв є час лише до Гелловіну, щоб розгадати страшну таємницю їхнього містечка. Бо двері під дзвіницею вже почали відчинятися, а начальниця Остапа готова піти на все, щоб захистити те, що спить у темряві.