Вона не була нещасною.
У неї був чоловік, двоє дітей, робота, дім і життя, яке давно працювало за чітко налагодженою схемою. Ранки, звіти, покупки, рахунки, шкільні рюкзаки. Нічого поганого. Просто… нічого особливого.
А потім з'явився він.
Чоловік із сусіднього відділу, який чомусь вирішив, що її серйозність — чудовий привід для жартів. Він дратував, провокував, залишав каву на її столі й дивився на неї так, ніби бачив не маму, не дружину і не працівницю.
Просто її.
Вони домовилися, що це лише гра.
Без почуттів.
Без ревнощів.
Без обіцянок.
Без майбутнього.
Тільки правила мають одну неприємну властивість — їх можна порушити.
Особливо тоді, коли те, що починалося як гра, раптом стає єдиним місцем, де ти знову відчуваєш себе живою.
Бо нічого не вічно.
Навіть те життя, яке здавалося не