Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Лохвицьке павутиння"
Місто Лохвицю оплутало павутиння, люди перелякані і не виходять з будинків. Лише головна героїня намагається дати відсіч тисячам павуків.
Доброго дня, я організатор проекту - Журнал "Аполог" (безкоштовний журнал цифрового формату), пропоную вам прийняти учась в цьому журналі, як автор опвіданнь, якщо зацікавило знайдіть в телеграмі - Журнал "Аполог" і напишіть адміну. Проект звичайно на етапі старту, але можете теж підтримати підпискою.
До мене, зізнатися, не дуже дійшла ідея. Внутрішній монолог героїні, її обізнаність в історії міста (до речі, ці фрагменти виглядають вставленими штучно, для зв'язку з темою конкурсу), щодо екологічних катастроф у різних країнах, її різке засудження поведінки сучасних дівчат примусили мене думати, що йдеться про, скажімо так, пенсіонерку або принаймні зрілу самотню жінку, а виявилося, що вона досить молода. Це викликало дисонанс у сприйнятті. Далі те, про що вже говорили: навколо якийсь кошмар, нічого не видно, люди ніби мертві, павутиння не дає йти, а героїню лише поминальні квіти й пиріжки цікавлять. Мені певний час щиро здавалося, що дівчина (жінка) просто несповна розуму, тому поводиться настільки неадекватно до ситуації. Потім з'ясовується, що вона просто вважає себе іншою, бо живе так, як навчили батьки. Це теж не викликає симпатії, адже є самооцінкою, а не оцінкою збоку.
І незрозуміло, чому феномен так різко зникає: через повагу до предків? Так ніби всі збиралися на цвинтар того дня. І як дійшли, якщо павутиння й усі в якійсь летаргії?..
Словом, дуже справно й доладно написано, але не зрозуміло, про що.
Своєрідне, але цікаве оповідання. Такий собі потік думок, але доволі влучно передає внутрішній світ мешканки Лохвиці. Відчувається, що авторка горда за своє містечко, його традиції та людей, що їй не байдужа турбота за навколишнє середовище (видно, що прогортала чимало екологічної інформації). А ще тішать іскорки гумору, які проблискують крізь павутину тексту :-)
Взагалі нічого не зрозуміла. Дівчина стикнулася з таким явищем і спокійненько собі так йде за штучними квітами? Як в поганому сні. Мабудь, я просто не зрозуміла вашої ідеї. А от розповідь про дівок міста мені сподобалася, смішно, цікаво. Я б порадила вам написати щось подібне. Це лише думка. Не ображайтеся, якщо зачепила вас.
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДоброго дня, я організатор проекту - Журнал "Аполог" (безкоштовний журнал цифрового формату), пропоную вам прийняти учась в цьому журналі, як автор опвіданнь, якщо зацікавило знайдіть в телеграмі - Журнал "Аполог" і напишіть адміну. Проект звичайно на етапі старту, але можете теж підтримати підпискою.
До мене, зізнатися, не дуже дійшла ідея. Внутрішній монолог героїні, її обізнаність в історії міста (до речі, ці фрагменти виглядають вставленими штучно, для зв'язку з темою конкурсу), щодо екологічних катастроф у різних країнах, її різке засудження поведінки сучасних дівчат примусили мене думати, що йдеться про, скажімо так, пенсіонерку або принаймні зрілу самотню жінку, а виявилося, що вона досить молода. Це викликало дисонанс у сприйнятті. Далі те, про що вже говорили: навколо якийсь кошмар, нічого не видно, люди ніби мертві, павутиння не дає йти, а героїню лише поминальні квіти й пиріжки цікавлять. Мені певний час щиро здавалося, що дівчина (жінка) просто несповна розуму, тому поводиться настільки неадекватно до ситуації. Потім з'ясовується, що вона просто вважає себе іншою, бо живе так, як навчили батьки. Це теж не викликає симпатії, адже є самооцінкою, а не оцінкою збоку.
І незрозуміло, чому феномен так різко зникає: через повагу до предків? Так ніби всі збиралися на цвинтар того дня. І як дійшли, якщо павутиння й усі в якійсь летаргії?..
Словом, дуже справно й доладно написано, але не зрозуміло, про що.
Своєрідне, але цікаве оповідання. Такий собі потік думок, але доволі влучно передає внутрішній світ мешканки Лохвиці. Відчувається, що авторка горда за своє містечко, його традиції та людей, що їй не байдужа турбота за навколишнє середовище (видно, що прогортала чимало екологічної інформації). А ще тішать іскорки гумору, які проблискують крізь павутину тексту :-)
Взагалі нічого не зрозуміла. Дівчина стикнулася з таким явищем і спокійненько собі так йде за штучними квітами? Як в поганому сні. Мабудь, я просто не зрозуміла вашої ідеї. А от розповідь про дівок міста мені сподобалася, смішно, цікаво. Я б порадила вам написати щось подібне. Це лише думка. Не ображайтеся, якщо зачепила вас.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати