Комісія

Степан Радченко сім років живе сам. Чашка стоїть на тому самому місці. Годинник поспішає на дві хвилини. Радіо вмикається о шостій сорок дві. Список покупок під магнітиком висить з тієї суботи. Він не пересуває нічого — і не помічає, що нічого не пересуває.
Аж поки одного понеділка о восьмій нуль три у двері не дзвонять.
Комісія з трьох людей плюс кашель за дверима приходить на сім днів. Вони не звинувачують. Не забороняють. Не пояснюють, навіщо прийшли. Просто питають: чому ви поставили чашку саме так? чому мовчите рівно сім секунд? чому ніколи не записали в зошитах, що вам сумно?
А в коморі лежить тонка сіра брошура, якої він не пам'ятає, що писав.
Кафкіанська повість про те, як горе непомітно стає інструкцією, за якою живеш сам собі.