Підпис

Марко Берест — нотаріус. Дванадцять років він засвідчував чужу волю. Одного жовтневого вечора на кухонному столі з'являється квитанція з його підписом — підписана не ним. Через тиждень — інша. Підпис починає жити окремо: оформлює кредити, які Берест не брав, складає заяви, яких він не писав, доходить до листа сестрі, з якою він не говорив від батькового похорону. Експерт каже: усі підписи його. Юрист каже: воля доводиться через підпис. Берест звертається до останньої процедури, яка ще йому залишилася, — добровільного припинення нотаріальної діяльності. Підпис не заперечує. Підпис, схоже, погоджується. Холодна кафкіанська новела про людину, яка прожила своє життя гірше, ніж могла, — і дізналася про це від власного підпису.