Книга 2. Архітектор порожнечі. Осінь у скляній колбі.

Осінь у горах — це час спокою, ароматів яблучного пирога та теплих в’язаних безрукавок для вередливих котів. Але для молодої відьми Ірини цей спокій виявляється лише ілюзією.

Поки домовик воює з опалим листям, а Бальтазар гріє боки на яскравих гарбузах, у лісі починає коїтися дещо жахливе. Один за одним зникають беззахисні лісові духи: польовики, мавки та світлячки. Ліс німіє, втрачаючи свою душу, а на порозі хатини з'являється Артур — «археолог» у бездоганному бежевому плащі, від якого тхне не землею, а холодною, професійною магією.

Хто він — науковець, колекціонер чи мисливець за стародавніми архівами Магдалени?
Відьмацька мітла змушена буде летіти швидше за лазерний промінь!