Цей світ здається справжнім. Тут болить, коли падаєш, і пахне димом, коли розпалюєш вогонь. Тут народжуються, старіють і помирають, моляться й чекають відповіді. Іноді хтось прокидається й пам’ятає відбитки долонь на склі, але не може згадати, де їх бачив.

Тим часом у темряві між зорями вже не одне тисячоліття триває подорож. Майже всі мандрівники сплять. Лише одиниці прокидаються, щоб нести варту.

Вони чують молитви й знають, як викликати дощ і чого це коштуватиме. Іноді мовчать роками бо зі слова, сказаного на втіху одній людині, її правнуки можуть створити жорстокий за закон.

Історію цього світу переказують тисячі років. Цього разу її розкажуть і ті, від кого чекали відповіді.