3 517
Анотація до книги "Душею не прийняти і розумом не осягнути"
Війна. Страшна, пекельна. Східний зажерливий і гидкий у своїй підлості сусід військовим чоботом топчеться у моїй країні. Руйнує, вбиває, ґвалтує, грабує.
Ця клята війна забирає життя військових і мирних жителів, незалежно від віку й статі. Ненависть до цих проклятих зайд. Пам'ять, любов, вдячність до тих, хто втримує цю навалу й тих, хто вже пішов за горизонт через цю війну…
Це збірка оповідань, які стали моїм антистресом в нинішній ситуації.
Ця клята війна забирає життя військових і мирних жителів, незалежно від віку й статі. Ненависть до цих проклятих зайд. Пам'ять, любов, вдячність до тих, хто втримує цю навалу й тих, хто вже пішов за горизонт через цю війну…
Це збірка оповідань, які стали моїм антистресом в нинішній ситуації.
Зміст книги: 11 глав
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПані Ніко, низький уклін Вам за Ваші молитви, віру та позицію. Читаючи, серце стискалося від емоцій, хотілося плакати. Особливо в розділі „Загинув друг“. Згадала свого брата: він дружив зі своїм однокласником, вони були нерозлий вода, мали однакові імена. Друг живий, а брата вже давно нема…
Tamara Yurova, ❤️❤️❤️
Мабуть, це не дуже доречно під цим твором, але у вас чудова українська. Тож його можна використовувати, як підручник для мовного самовдосконалення.
А ще мене дуже здивувала одна неймовірна річ. В мініатюрах багато разів використовуються “важкі” слова, такі як ненависть, смерть, руйнування тощо. Але післясмак від книги залишається… теплий (тобто, не руйнівний).
Спочатку я вирішив, що в мене, ймовірно, дах починає потихесеньку їхати? А потім зрозумів, що воно сталося.
Війна хоче, щоб ми усі очерствіли та навіки схилилися додолу. Проте ваш внутрішній Митець з цим відверто не погоджується. Ось тому, крізь біль та суцільні сльози, між рядками мініатюр лунає, або відчувається, тепло.
Склавши збірку, ви наче виграли у своїй власній, особистій війні. І ви її, цю кляту війну, таки дійсно перемогли.
Сергій Ляховський, Якось так сталося, що я пропустила ваш коментар, такий розлогий і обґрунтований. Перепрошую. Ці мініатюри про мене, про близьких та знайомих. Так я виливала все, що боліло і болить, через що неможливо спати, а іноді й дихати важко. Я була присутня вже на трьох похоронах своїх учнів. Деякі мої учні поранені, лікуються. Є зниклі безвісти. Шкода, що через несправність комп'ютера втратила понад сорок таких мініатюр, які зберігалися на робочому столі. Є ще ессе, яке брало участь у багатожанровому міжнародному різновіковому конкурсі для учнів та вчителів, де маю призове місце. Тут не можу опублікувати, бо воно під моїм власним іменем. Щиро дякую за ваш коментар)))
Тяжко осягнути таке, написано даже влучно і емоційно! Дякую, натхнення!
Влада Клімова, Дякую за підтримку)))
дуже емоційно
Наталия Юрченко, Дякую)) Мені приємно, що мої емоції знайшли відгук у вашій душі))
Цю книгу зберігаю в архіві бібліотеки..Бо читаю не розділами,а фразами. Є книги розваги,є книги коучі,є книги..та різні є книги. А є КНИГИ -ПАМЯТНИКИ.КНИГИ- СВІДЧЕННЯ..Ця- одна з них..
Prezv, Дякую))) Ця книга - найбільше моє емоційне одкровення.
Скажу відверто: було важко читати ...
Текст написаний чудово, але душили сльози, бо написано емоційно, з душею.
Як хочеться, щоб матері, дружини, діти НІКОЛИ не отримували таких звісток, як хочеться повернути час... Як хочеться ПЕРЕМОГИ!!!
Обіймаю. Дякую за маленькі, але мильні та щирі оповідання ❤️
Олеся Глазунова, Щиро вдячна за такий емоційний коментар))) Писала як відчувала, при цьому сліз не стримувала. Де слова брались - не знаю.
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Щиро дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати