Друзі?

Як тільки вони зайшли у велику вітальню, першим, що зробив Пак - знайшов поглядом Міна. Так було завжди: погляд знаходив його без зусиль, ніби знав, куди дивитись.
Юнгі сидів на дивані, як зазвичай, але цього разу не сам.
- О, Міні, нарешті! - зрадів той, помітивши Чіміна, і на його обличчі з’явилась та сама посмішка, від якої Пак звик втрачати концентрацію. - Вже всі познайомились, тож приставлю тобі мою дівчину персонально. Це Кім Юна.