107
Анотація до книги "Доторкнутися до неба "
Вона народилася з болем у кістках — і з небом в очах. Маленька Лариса Косач, яку світ знатиме як Лесю Українку, не могла бігати й гратися з однолітками. Але вона вміла дивитися на світ так, як не вміє ніхто. Кожна квітка, кожен дуб, кожна хмара ставали для неї друзями, вчителями або таємними посланцями. Ця книга — про дівчинку, яка навчилася літати, не підводячись з ліжка. Про те, як хвороба стає не вироком, а крилами. І про те, як важко, але нестримно народжується поезія — з роси, з болю, з безмежної любові до життя.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧудовий твір! Підписалася. Буду рада взаємній підписці)
Леся навчила мене, що найяскравіші зірки запалюються в найтемнішу ніч. І що навіть коли тіло не слухається, душа може літати.
Якщо ти колись прокидався вночі від болю — не тільки тілесного, але й того, що не має назви, — ця книга для тебе. Якщо ти дивився в небо й думав: «Чому я не там?», — ця книга для тебе. Якщо ти втомився боротися, але не здався, — ця книга для тебе.
Прочитай її повільно. Не ковтай сторінки. Зупиняйся там, де боляче. Перечитуй рядки, які зачепили. Дозволь собі плакати — над її долею, над своєю, над тим, що ми всі трохи не дотягуємося до неба, але все одно тягнемося.
Це книжка, яка плаче разом із вами, а потім дає крила.
Присвячую цю книгу своїй матері, яка тримала мене за руку в найважчі ночі. І всім матерям, які дивляться на хворих дітей і не можуть забрати їхній біль. Ви — теж доторкаєтеся до неба. Кожного дня.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати