Безкінечність, плюс-мінус

Vershytel

19.02.2023, 16:38:56

До кінця наближатися мені було все важче й важче. Книга перенасичена визначеннями. Може, це моє суб'єктивне… Почуттів, відчуттів багато, але аж занадто. Наприкінці вони поглинули все і саме це завадило читати на "легкому подиху", стало важко, ніби придавило щось.
Хоча, наприклад, в описі перегонів на папері і потім на льоду мені не вистачило чогось для уявлення повноти картини оточуючого: що там за небо, сонце…
Мія настільки заглибилася в себе, що це перестало подобатись. Вона стала важкою брилою замість легкого оптимістичного листочка, як личить її віку.
Тому враження стали зім'ятими. Я розгубилася. Ніби все зрозуміло, а ніби загубила по дорозі щось таке, що несла в своїй душі.
Але, автор, Ви однозначно нетривіальні. Тому впевнено можу сказати, варто писати далі. Мені б хотілося почитати щось коротше. Гадаю, тоді вийшло б краще. Залишився б смак задоволення (для мене всі найкращі творіння "смачні"). Натхнення Вам!!! Цікаво, що ще вийде з-під Вашого пера.

Кристина

20.01.2023, 16:36:17

Пніть мене по закінченню книги хочу прочитати не відриваючи очец та щоб не чекати продовження))

Vershytel

26.01.2023, 18:52:28

Якби хтось підправив лексику...
І ще: на початку читалося легше, бо були події, що перемежовувалися філософією. Зараз же - навпаки, суцільна філософія, що ллється нескінченним потоком, але ж читати її важко. Хотілося б більше обставин, подій. Тоді читачі будуть задоволені. Моя думка.
І, може, "Нескінченність"?

Vershytel

23.01.2023, 01:16:33

Не тільки хочеться залишитися в описуваних почуттях і посмакувати їх вдосталь, а й потрібно ділити речення навпіл і робити паузи, аби встиг дійти зміст та ідея автора. Добротний твір. Вражає тим, що є на світі й інші люди так само нестандартного, не сірого сприйняття, як і ти. Така книга вміє розкривати свідомість. Мені жаль, що не прийшло в голову вести щоденник з фіксаціями зустрічей дітей індиго серед моїх учнів, але можу запевнити в одному: кожного року їх стає дедалі більше. Це щось таки означає... Ваша книга, дорогий авторе, могла б таким людям допомогати знаходити своє місце у житті, як і устаткувати власне світосприйняття, дає змогу замислитися над складом, видом, місцем людини-атома, складової Всесвіту.
Наприклад, я, читаючи, пригадую різні випадки свого життя, коли приходила до певних схожих висновків, відкривала щось у світобудові або суспільних відносинах.
У будь-якому разі, це книга для роздумів, для тих, хто тяжіє до філософії.
Я певна, мені захочеться перечитати.
Вона - одна з тих, які я називаю "смачними".
Дякую за те, що ділитеся своєю творчістю! Неймовірного Вам натхнення!

Vershytel

20.01.2023, 15:11:52

Неймовірно подобається книга. Вельми цікаві зустрічаються назви у явищ, предметів, міст і т.д.
Хочу порадити змінити одне слово, яке зустрічається часто у тексті: російською "пожимать плечами" - "стинати плечима", але зовсім не "стискати". То є інше поняття.

Vershytel

18.01.2023, 01:51:02

Цікава фантазія, початок мені сподобався. Тільки от аж до зустрічі з начальством у таверні я, вибачте, була певна, що Мія - якась тяглова тваринка, а не людина. Ніде доти не зустрілось конкретизації, хоч би одного слова. Хоча згодом стало зрозуміло, що й не треба. Дуже барвисто-проникливий опис Мейярфа і назва гарна. Його атмосфера дещо нагадала мені рідне місто з глибокими піщаними дюнами, на яких його збудували. Опис Мейярфа дуже нагадує мені власні дитячі враження від атмосфери міста, плюс деякі ще, приємні, не дивлячись на високі температури.
А ще зацікавили хмарки. Чудова знахідка в сюжеті!
Годі й намагатися краще описати не впевнену в собі істоту, як тут героїня. Цікавий світогляд.

Фєнікс у мережі

16.01.2023, 13:08:41

Ну початок багато обіцяющії я ще не почав читати а вже цікаво!!!
ДЯКУЮ за ТАКУ можливість!!! Відкрити себе.

Юлія Богута

15.01.2023, 17:14:11

Вітаю з новинкою) дуже тепла обкладинка вийшла. Гарний арт) хай читають)