Додано
06.07.19 23:43:32
Цитати - реклама ваших творів.
Доброго вечора! Звертаюсь, перш за все, до письменників-початківців, які щойно почали публікувати свої твори, а також до тих, хто переймається невеликою кількістю переглядів.Давайте будемо рекламувати ваші твори за допомогою цитат, які я художньо оформлю та розташую у групі https://www.facebook.com/groups/713320715714822/
Цитати можна залишати тут у блозі.
Також можуть приєднуватися усі охочі. Можливо когось із читачів зачепила якась фраза у прочитаному творі, поділіться нею з іншими. Намагатимусь все гарно зробити, а якщо цитат буде багато, то зроблю відеоролик на ютубі.
Надія Голубицька
1042
відслідковують
Інші блоги
Почала описувати свій вчорашній сон і подумала, що якщо я опублікую цю історію, то мені точно потрібно буде збирати валізи на іншу планету. Подумала навіть про створення додаткового письменницького акаунту, тільки з псевдонімом
Субота - тож нова глава вже вийшла, а це значить, що ви мусите перевірити, що ж там коїться. Насправді, тема мізогінії та сексищму у літературі набула такого розголосу та хейту лиш рік тому, коли Україною почали ширитись
Вітаю! Роман "КОХАЙ МЕНЕ СПРАВЖНЮ" якраз дістався точки неповернення для Жені. Вона, таки, одружилася з солодким Деном, хоч усі відмовляли дівчину від цього кроку… Дякую усім моїм читачам за ваші емоції! Так, Женька
Привіт! Привіт! Привіт! Завітайте до мене на вогник, адже я хочу поділитись з Вами своїм експериментом! Не секрет, книга «ТетаАвва. Серце дракона» - це перша проба пера в амурних справах. І я вважаю, що вийшло
Доброї днини! Мої дорогенькі читачі та автори! Хочу з гордістю повідомити Вам, що книга «Знайдені 2» завершена! Неймовірна історія дівчинки Мілани дійшла фіналу. Як саме? Поспішайте додати книгу
51 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. "Довго будучи на одинці з собою, звикаєш до самотності, навіть починаєш її любити".
2. "- Мрії живуть вічно і ти будеш жити".
3. "- Скинь усі проблеми на мої плечі. Опусти свої напружені руки та стій за мною, а я все зроблю заради твого щастя".
Надія Голубицька, Школа, але нічого не поробиш. Дякую, що відповіли
- Гаразд, сам знайду. Не можна тікати від життя, інакше воно пройде стороною. Я не здамся і тобі не дозволю.
Програна в карти.
Зоя Лістрова, Вибачте, я цим вже не займаюся.
Раптом її розібрав сміх. Вона сиділа серед пограбованої спальні і сміялася.
-Яка ж я дурна! - сказала голосно. - Життя мене вчило - вчило, та нічого так і не навчило! Але ми ще побачимо, хто кого...
"Обіймаю тебе крильми"
Мар'яна Доля
https://litnet.com/uk/book/obimayu-tebe-krilmi-b152531
Надія Голубицька, Дуже дякую!
Якщо щось або хтось на сто відсотків твій, то рано чи пізно повернеться до тебе.
Helen "Кав'ярня"
Хелен Соул, Цитату додала
Ми поспішаємо жити, або навпаки відкладаємо важливі моменти на потім. І не розуміємо тією дорогою йдемо, чи пора змінити напрям.
Helen "Кав'ярня"
Хелен Соул, Цитату додала
Забудьте те, чого ви соромитеся, те, що має владу над вами.
"Троянди. Roses"
https://litnet.com/uk/book/troyandi-roses-b79510
Таша, Цитату додала
https://litnet.com/uk/book/shchodenniki-zhittya-b127627
Рейвен несподівано потягнув мене за руку на танцювальний майданчик. Від такої несподіванки я, незгработа, стала й підскользнулась. Думала так і впаду з позором у всіх на виду. Та я не почула під собою холодної підлоги, натомість відчула сильні руки, які притискали мене до себе. Відкривши очі я побачила навпроти великі перелякані сині очі Рея. А отак, впритул, вони здаються ще красивішими. Особливо зараз - у тьм'яному світлі свічок. Здається, ніби у них мерехтять самі зірки. - Кхм. Ти в порядку? Не вдарилась? - привів мене до тями Рей, та й себе зається також. - Т-так. Все просто супер. — почервоніла я. О великий Мінехітеро! Про що я думаю?! Тепер навіть не ясно хто ми один одному.
«Щоденники життя» Арія Уолш
Коментар видалено
Хоча будемо реалістами — я нічого не можу зробити. У цьому світі я взагалі на випадкових правах. Тут як би самій повернутися додому. А з іншого боку — народжують ж у нас дітей без копійки за душею. Буде зайчик — буде й лужайчик. І знаходять же якось вихід. А в моєму випадку буде дракінчик — буде і будинчик? Терміново шукаємо пані для дракона. Тільки дракон буде жити у пані. З мамою. За драконом ще соплі витирати треба.
https://litnet.com/uk/book/vtayu-ya-vasha-mati-b171322
Поліна Нема
На вокзалі було троє.
Я, велика лимонна валіза та Віталік. Віталік - жахливо безпородний сірий кіт у претензійно чорну смужку. Ми зав'язали знайомство біля мого будинку, коли Віталик із захватом тріскав величезну рибину в сміттєвому контейнері і відчував себе чудово. На здоровенній круглій мордені відбивалися всі радощі світу рівно до того моменту, як він побачив мене.
Ми подивилися один на одного точно одну хвилину, і я зрозуміла: "Це доля. Ми будемо разом".
"Кохаю. Цілую. Твій дах" Марина Комарова
- Чекай! - Хапає мене за руку і тягне на себе, від сили тяжіння я не втримуюсь і навалююся на нього, через мить ми вже лежимо на холодному піску. Принаймні я, а він на мені. І між нами лише невелика відстань, цей аромат парфумів і його білосніжна усмішка, яка зачаровує ямочками на щоках. І здається час зупинився, бо цілу вічність я тонула в його зелених очах.
"Літо довжиною в життя" Helen
Хелен Соул, Цитату додала
"Йому здалося, що між дерев він побачив постать чоловіка зі свого марева.
«Невже це все досі глюки?»- подумав Паша, але все одно пішов за ним.
Примара йшов до нього спиною, тож Паша не бачив, чи дійсно з грудей у нього стирчить папороть. Страшно не було. Паша інтуїтивно відчував, що цей привид йому не зашкодить.
Він вийшов на галявину уже під ранок. Примара зник з першими променями сонця, які впали на нього. Та перед зникненням він обернувся до Паші і той побачив його груди. Папороті не було, але в районі серця лежав глибокий шрам, зшитий темними нитками."
"Папороть"
Як варіант картинки https://prnt.sc/oda303
Іва Білка, Цитату додала
Не легко зізнаватися собі, що хтось може завести твоє внутрішнє єство лише поглядом.
Helen "Відмотай назад"
Helen, Цитату додала
Дивне відчуття, ти біжиш і твої груди наповнюються прохолодним повітрям, серце калатає, а ти щасливий. Щасливий, бо знайшов сили змінитися. Звернути зі шляху, який ще на початку був хибним.
Helen "Кав'ярня"
Helen "Кав'ярня"
Ми помиляємося. Як сильно ми б не хотіли це визнавати, та часто, ми помиляємося. Тоді коли вважаємо, що почати нове життя - це раз плюнути чи просто клацнути пальцями.
Невеличка цитата:
На сусідній подушці примостилася чорнява голова потилицею до мене. Усміхнулася і зашарілася від наступної згадки: гарячі вологі губи залишають доріжку з цілунків на моїх грудях, на животі, а жорстка колюча щетина, ледь торкаючись, породжує в тілі яскрафий фейєрверк відчуттів. Лише від згадки накотило збудження. Час випити кави.
"Таємний інгредієнт" Ана Пест
Nadine, Дякую! Ви просто чарівниця!!!
Ще трішки понаглію, буду вдясна хоч одній розміщеній цитаті)))
"— Все буде, як ви побажаєте. Ласкаво прошу в палац, — гостинно запросив король і дозволив Її Величності прокладати шлях погано розчищеними заметами першій. Джентльмен він, нічого не скажеш. Слідом пішов Арлет з сином на руках, а Франк з Авророю обнявшись. Там і Дерек. Їм явно було весело брохкати снігом і про щось розмовляти, а от мені аж ніяк ні. Ноги ковзалися, вітер мене зупиняв... Не припалацовий сад, а смуга перешкод якась. Невдоволено насупилася. Агов, я тут між іншим леді! Дякувати небесам, хоч нести багаж не змусили! Буквально за три аршини до палацу, примерзлі до чобітків ноги втратили здатність боротися зі слизькістю. Я підковзнулася і, наче дерево на лісозаготівлі, безславно впала в кучугуру. Зустрічай, Золхідо, свою королеву! Я прибула!"
"Заміж за короля. Впізнай мене по усмішці" Юліанна
Юліанна Бойлук, Цитату додала
Сихів ще спить ,а я читаю йому нові рядки своєї книги,які народжуються саме тоді ,коли його душевна близькість переступає кордони мого розуму.
Сихів ще спить,а я продовжую читати ,і весь зал з гучними аплодисментами незрівнняний з його захопливим поглядом .
І о 5:30 ,тут ,гробова тиша. не чути жодного автомобіля ,скажених весняних котів ,шелесту листя...тільки його подих і мої рядки.
Я ніби розчинилася в цьому часі і просторі . Я продовжую. Напівтихим голосом ,щоб міг почути кожне слово,йому присвячене,не надто голосно ,щоб сам робив акценти на тому ,що важливо..
А коли завершую читати текст ,замість малоінформаційних слів :"чудово!прекрасно!красиво" він мене обіймає. І цього вистачає на цілий тиждень ,який ми не побачимось.
Доброго ранку ,Сихів. Ми троє зустріли світанок
https://litnet.com/uk/book/te-shcho-zalishitsya-z-mnoyu-b157212
oliva_h.i.s, Цитату додала
"Він із несамовитою пристрастю притиснув мене до стіні і жадібно впився в мої губи. Руки блукали по тілу, доводячи мене до божевілля. Його наполегливість заводила ще більше. Адреналін з’єднався з пристрастю, змушуючи мене шаленіти від бажання, яке вирувало всередині."
"Назавжди" Уляся Смольська
Уляся Смольська, Немає за що )))
Можна ще цитату підкинути?))
""Я ж тебе залишила", - мало не зірвалося з язика Надії. Вона пригадала, як шукала свою дитину, як знайшла і знову загубила... Мов дві річки, які то сходяться, то знову розтікаються врізнобіч - були їхні долі. І ще багато чого хотіла сказати, та тільки й вийшло промовити:
- Спасибі, дитино.
- Це вам спасибі, - луною відгукнулася Марина.
- За що?
- За те, що ви є, - і тихо додала. - мамо..."
"Спасибі за те, що ви є...", Мар'яна Доля https://litnet.com/uk/book/spasib-za-te-shcho-vi-b156186
Nadine, Щиро вдячна вам!
І мою цататку, якщо можна.
"Я прокинулася у темній кімнаті. Нещадно боліла голова, та коли я спробувала поворухнути рукою аби розтерти скроні, зрозуміла, що кінцівки міцно зв’язані мотузкою. Я спробувала сяк-так роздивитися кімнату, та мені то погано вдалося, бо зір в мене не дуже гострий, а світла в кімнаті малувато. [...]
Двері відчинилися й до кімнати вступила темна постать. Підійшовши ближче, постать у чорному балахоні відкинула капюшона показуючи мені незнайоме вузьке та неймовірно бліде обличчя оповите довгим прямим темним волоссям.
Я рефлекторно відсахнулася, бо персонаж здався мені схожим на смерть з фільмів жахів..."
Альбіна Чернявська: "Екскурсія з екстремальним присмаком"
Альбіна Чернявська, Цитату додала
А можна розмітити невеличкий буктрейлер? Він примітивний, але раптом ви не проти :)
https://youtu.be/NRF9Y9P1yQQ
Дякую!
Саша Квітка, Лія Щеглова вже відповіла
Гарно придумано. Цитата із мого твору:
"Своє минуле згадувати нелегко, але в житті все йде не за нашим сценарієм. Ми не знаємо, що буде завтра. Варто приймати все як належне, не відкладати важливі справи в «далеку скриню». Ти можеш прокинутися одного ранку, а все навкруг більше не буде звичним.
Я життю як ніхто знаю ціну. Нехай ця ніч і ранок стане моїм одкровенням. Насамперед, для самої себе. Я так довго про це мовчала, що почала забувати завдяки чому і кому маю право жити. Вкорте, я дякую Владу за те, що став «глядачем» мого життя і знову згадую все, що навік закарбувалося в моїй пам’яті."
"БезНадії" Наталія Колесник
Nadine, Дякую
Nadine, Дякую за таку можливість!
Старовинний маєток, Крися
https://litnet.com/uk/book/starovinnii-matok-b135784
"- Але історик села Козацького прочитав спогади Андрія Куракіна, там було написано, що він таки не знайшов скарб. Більшовики також шукали цей скарб, але чи знайшли чи ні досить не відомо. Іноді у парку люди знаходять ями, які залишили чорні археологи. Хто знає, можливо, нам вдасться знайти той скарб? Запрошую з’їздити зі мною до села Козацького та парку Голіциних!
Микола посміхнувся та з надією подивився на дівчину. Яринка подумала: «Пригоди тривають!»
Nadine, Дякую :)
Ми віримо, що все, що відбувається на краще. Та часом все ж опускаємо руки і просто тікаємо від проблем.
"Літо довжиною в життя" Helen
Helen, Цитату додала
Йой! Скільки тут цитат. Хочу сказати, літнет стрімко збагачується новими авторами!! Це круто!
Крута можливість! Можна й мою цитату?
"Він ковзнув легким прощальним цілунком по її щоці. Але вона була напоготові – стрімко повернула голову і їхні губи зустрілися…. Це було наче випити меду: солодко й тягуче. Час зупинився, а тілом почала підіймалася гаряча хвиля збудження. Всі її почуття та емоції сконцентрувалися навколо його губ – таких юних, запахущих, податливо м’яких, з легким терпкуватим присмаком від випитого віскі…"
Сашка Квітка, "Я закохалась у його весну"
https://litnet.com/uk/book/ya-zakohalas-u-iogo-vesnu-b153638
Дякс ❤?
Коли роблять боляче, ми закриваємо своє серце. А коли роблять боляче постійно, серце не витримує і стає каменем.
"Кав'ярня" Helen
Helen, цитату додала
Цитата.
"Ми часто так зайняті начебто важливими для нас речами, що забуваємо те, що насправді важливо. Забуваємо про елементарні людські потреби, бути з кимось поруч, любити і допомагати комусь."
"Кохання крізь роки" Helen
Helen, цитату додала.
"— Ельзо, ви могли б обрати для мене терпимішу наречену, — все ж здався король. Слабак!
— Ви хотіли сказати терплячішу? — парирувала я, зловивши блискавичний вбивчий погляд нареченого.
— Дай мені сил, Усевишній! — благав юний монарх, важко видихнувши. Та чого ти, Франку? Гарно ж проводили час.
— Амінь! А у власних ви не впевнені? — погляд чоловіка слід було бачити. Грім і блискавки, і блиск леза меча зображалося в ньому. Дарма я так його заділа. Знаючи Франка, як би він не захотів мені довести, що з силою в нього все в порядку. І так якимось голодним поглядом свердлить, немов хижак свою смачну й бажану здобич."
Заміж за короля. Впізнай мене по усмішці.
Юліанна
Дякую Вам величезне за можливість)))
"Коли ще мій світ був цілим, а я щасливою, я боялася заснути. Дехто боїться сну через страх прокинутися в іншому місці. Я ж там опинялася щоразу, коли заплющувала очі.
Той світ був чимось схожий на мій, от тільки чистенькі зелені алеї перетворювалися на засмічені хащі, рівненькі дороги вкривалися вибоїнами, посеред них величезні затори з дорогих і не дуже машин. А річка ставала зеленим місивом із стічних вод і водоростей.
А головне, там не було Владислава. Я прокидалася в пустому ліжку, милася в холодному душі, через відсутність гарячої води, і півгодини їхала в битком набитій маршрутці на роботу у тісний офіс на третьому поверсі. На щастя мені було достатньо у тому світі заплющити очі, щоб прокинутися тут і відчути на своїй шиї його дихання.
Тому я майже не спала."
Іва Білка "Мій ідеальний світ"
"Загалом особисте життя повнолітньої самостійної королеви і її майже нареченого не повинно було хвилювати графа. Але хвилювало. Чомусь хвилювало.
Як і чомусь хвилювало те, що вона сидітиме тут засмучена. Йому було просто необхідно втішити маленьку міледі, поки це ще не надумав зробити Діліан, знову зробивши спробу звабити недосвідчену дівчинку. Хоч бери, сідай під дверима і стережи їх! Якщо одного разу Люс вдалося завадити, то хтозна, чи вдасться знову, чи підступний Берт таки доб'ється свого? На цих думках Ден завжди відчував, що схибнеться. Його дратували їх поцілунки, свідком яких іноді ставав, але ймовірність чогось серйознішого розцінювалася підсвідомістю, як загроза безпеки Лантонії, а він же її захисник, голова служби безпеки"
"Вирішивши, що досить шокувати міледі, цього вистачить, щоб вона тепер ніколи не підпустила Діліана ближче, Ден легко піднісся з землі і знову накрив ніжні плечі, нахилився трохи нижче, до вушка, і прошепотів:
— Ви можете довіряти лише мені, моя королево.
Вона з іронією зиркнула на чоловіка, повернувшись до нього, і весело мовила:
— Не відволікайся..."
"Королівство у спадок: нагорода чи покарання" Юліанна
Можна ще й моє? Дуже дякую наперед!!!
"— Що таке? — прошипіла, стараючись не створювати особливого шуму. Деніел у той час намагався ретируватися з головного шляху, а тому блискавично повернувся, поривчасто згріб мене в обійми і ринув до першої побічної вітки коридору, буквально впхнувши мене за стіну. Опам'яталася, притиснена до сильного чоловічого тіла грудьми і до твердої кам'яної стіни спиною. З однієї сторони холод і сирість. З іншої — тепло і надійність. І запаморочливий аромат парфумів.
— Що відбув...? — хотіла спитати я, але Ден м'яко торкнувся моїх вуст вказівним пальцем. Я завмерла. Його долоні знову накривали мою талію, спровокувавши черговий забіг комариків по тілі. Мімікою він велів мені глянути туди, звідки ми щойно поспішно втекли. В кількох кроках від нас головним коридором проходив батько"
Королівство у спадок: нагорода чи покарання
Юліанна
і ще маю 2 цитати з "особливостей магічного кохання"
"Чесне слово, якби не обставини у вигляді однокурсників та суворої викладачки, я б не стрималась і поцілувала його. Ну, або вдарила. Залежно від настрою. "
"Незвичний холод скував серце, кімната перед очима почала розпливатися. Я нічого не бачила, а у вуха, наче ринула вода. Мене затягувало, мов на дно колодязя і зрештою я провалилася крізь густий сірий туман в липке ніщо. Моє тіло було невагомим і воно все падало, падало, падало... "
Вікторія Задорська, Одну цитату додала, до другої покищо не знайшла картинки
https://www.facebook.com/groups/713320715714822/
Не можна змусити своє серце полюбити, та змусити вчинити по совісті можна завжди. Відпусти, коли не любиш.
"Кав'ярня" Helen
- Ти точно хочеш це зробити? Тобі не шкода Сергія?
- Шкода. Та краще буде вчинити по совісті. Він знайде ще ту, яку покохає. І тоді, його почуття будуть взаємні.
"Кав'ярня" Helen
Від маленької помилки залежить життя людини. І ця помилка визначає подальший шлях. Я втратила більше року життя, ганяючись за взаємністю чоловіка, який не здатен зробити мене щасливою. Який не зробив нічого, щоб повернути мене чи втримати. У такому випадку самотність- найкращий варіант.
"Кав"ярня" Helen
- Що то за зірка? - спитала я.
- То Алголь. В давнину її називали оком демона. Вважали, що з цієї зірки летять на Землю потоки зла, які здатні знищити все на своєму шляху.
Десь глухо й розпачливо закричала сова. Я здригнулася:
- Вам не здається, що хтось стежить за нами з лісу, з верболозів - відусюди? Не виникає відчуття, що ми чужі тут, у цьому замкненому просторі?
- Природа нікому не чинить зла, - відповів він. - Зло гніздиться в самій людині і змушує її боятися темряви. Темрява ж лише всередині нас. А тут - назовні - подивіться, скільки світла!
Мар'яна Доля "Перехрестя"
Nadine, Дуже дякую!
Добрий вечір!
Буду вдячна якщо розмістите і мою цитату!
- Знаєш історію про сонце?- він все ще мене обіймав...
- Ні, розкажи!
- Колись давно, зла чаклунка зачарувала двох закоханих, вона покарала їх, за те що чоловік покохав не її. Вона так розлютилась, що в гніві промовила прокляття: "Поки існує земля і життя на ній, ви не будете разом, і кожного дня, всього на мить зустрічатиметесь, щоб знову розлучитись". І чоловік перетворився на безкрайній океан, бурхливий, глибокий, синій, а жінка на сонце, велике та гаряче. І вони зустрічаються тільки на заході, коли сонце опускається низько і пересікається на горизонті з океаном, тоді чути шипіння. То твоє закоханих зустрілись, тільки на мить, щоб знову розлучитись
" Тенерифе"
Іса Тарк.
Чи завелика?
Nadine, Щиро дякую!!!
- Ти, містер зухвалість, хто дав тобі право вриватися в мій номер, та ще й...
Олег не дав договорити:
- Вибач, дорогенька. Я постукав, і у відповідь, виразно почув: «Відкрито! Заходьте!». По-твоєму це недостатня причина для того, щоб увійти? Чи, може, мені треба було ще в душ до тебе заглянути і сказати, що це я?
ЛІЯ ЩЕГЛОВА "Янголи приходять уночі"
Olena Kogut, Цитату додала))
" - Шльондра! - викрикнув він.
Тієї ж миті різкий біль пронизав ліву щоку. Від сили удару я похитнулася і впала, якраз на ушкоджену ногу. Я замружила очі від шалено гострого болю. Кров запульсувала в скронях, обличчя боліло, а в вухах стояв гулкий дзвін. Цей покидьок підняв на мене руку?! Гнів струмом вдарив в мозок."
Уляся Смольська, "Завдяки тобі"
Уляся Смольська, Нема за що. Рада, що Вам сподобалося.
Вночі, здається, все може тривати вічність. Та рано чи пізно настає ранок, який розкриває правду на більшість речей.
Helen "Літо довжиною в життя"
Helen, Цитату додала https://www.facebook.com/groups/713320715714822/
"Мені подобалося, коли він торкався до мене. Я знала, що можна обпектися об ці почуття, але тягнулася до нього. Людина, яку я зовсям не знала, раптом стала мені необхідною, як повітря"
Уляся Смольська "Завдяки тобі"
Уляся Смольська, Виправила. Можливо змінила шрифт, просто не пам`ятаю, який був.
"- Тобі не набридло падати в одну й ту саму яму?
- В мене там вже витесані сходи..."
Інка Вікторова "Пір'їнка"
Nadine, Дякую! Гарно вийшло))
"Ця мить ніколи не закінчиться, допоки він зі мною все буде тривати вічність."
Helen "Кохання крізь роки"
Helen, До інших шукаю поки картинки, намагатимуся додати завтра
"Темрява - це відсутність світла. Вірно?
- Вірно, - кивнула Агата.
- Тоді виходить, що зло - це всього-на-всього відсутність добра. А добро - це любов. Тобто, йому просто не вистачало любові." - це з особливостей магічного навчання.
Вікторія Задорська, Цитату додала https://www.facebook.com/groups/713320715714822/
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати