Сиджу зараз, пишу нові розділи… і зловила себе на думці, що найбільше люблю героїв не ідеальних..
Тих, які можуть помилятися. Робити дурниці. Зриватися. Бути занадто жорсткими або впертими. Але при цьому — любити...
Бо мені здається, саме такі герої відчуваються.
А ви як думаєте?
Любите «правильних» персонажів чи тих, кого життя потрохи ламає й змінює?
Можете написати приклади ваших улюблених героїв..
23 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІдеальна картинка ламається. Більше відгукуються «живі» герої, саме тому відчувається ось цей ефект «прожитого життя» з книгою.
Маріанна Темницька, Так, погоджуюсь. Коли все надто «ідеально», воно не чіпляє. А от живі герої — з помилками, дивними рішеннями, слабкостями — якраз і дають це відчуття, ніби ти не читаєш, а проживаєш разом із ними. Тому й тримається це в голові довше.
Скільки я бачила таких блогів. Всі люблять неідеальних героїв, виявляється. І всі пишуть про неідеальних. І всі ті неідеальні чомусь такі схожі... Може, вони якраз ідеальні? З потрібними всім помилками, заморочками і недоліками.
Дієз Алго, Мені подобається ваша думка.. Можливо, ці «неідеальні» герої якраз і є найближчими до реальних людей, тому й відгукуються багатьом однаково глибоко..
Ми самі не ідеальні, світ навколо нас теж, та чомусь всі розказують, що полюблять неідеальних, хоча в житті шукають саме таких)
А які вони - ідеальні? Хіба є? Хіба правильних персонажів світ не ламає? Хіба вони не помиляються, не бувають впертими? Живими! А не просто жорсткими. Але так приваблюють поганці?) Чому? Чесно, дуже радий, що всі так добре почуваються, що в житті саме цього не хватає)
Не знаю, чи є в мене аж улюблені, бо багато історії змушують співпереживати героям. Але, якщо називати... Хай буде це Корвін з Амбера. Шико Дюма. Арчі Гудвін Стаута. Сид Холі Френсіса.
Вадим Сухобрус, Ну це очевидно
❤️❤️❤️
Мені теж ближчі саме такі герої ❤️
Не ідеальні, зі своїми помилками, страхами й темними сторонами. Бо саме вони здаються живими. Коли герой проходить через біль, змінюється й вчиться любити — тоді справді починаєш йому вірити.
Стейсі Мур, ❤️❤️❤️
Здається, надто ідеальних героїв називають "мері-сьюшними". І вони нудні.
Таня Адамус, Так, Ідеальні герої часто просто не чіпляють читача. Бо коли персонаж не помиляється, не ламається і завжди все робить правильно — за ним не так цікаво спостерігати).
Чим ідеальніше виглядає, тим більше може ховатись всередині))))
Христина Вілем, Тааак. Бо часто чим «ідеальніше» людина виглядає, тим більше всього вона ховає всередині. А от ті з тріщинами — якось чесніші.
Наприклад мій герой із дарк-роману "Дикий небезпечний хтжак" Том Грейсон впертий та жадає помсти але при цьому він вірний свої розчинні в заради них змінюється)
Стейсі Мур, ❤️❤️❤️
♥️♥️♥️
Ідеальних людей не буває ні в житті, ні в книгах ❤️
Стейсі Мур, Згодна ❤️
Люблю таких персонажів, які попри всі труднощі життя знаходять вихід, а, якщо виходу не передбачається, то змінюють реальність. Жарт! Просто люблю читати і писати (намагаюсь) містичні історії. Прикладом такого персонажу , якого досить довго створювала, є головна героїня "Намиста часу" - Єва.
Вікторія Берлі, І ідея з тим, що персонаж інколи ніби навіть “переписує” реальність під себе — це дуже круто для містики.
Правильні й ідеальні - нецікаві. Герої повинні бути живі й помилятися, а потім робити висновки й змінюватися.
Анна Потій, Повністю згодна з вашою думкою.
Згодна з вами)
Олена Ранцева, Рада, що ми в цьому збігаємося.
Такі обговорення завжди надихають — приємно бачити, що герої з “характером” знаходять свого читача та автора.
Люблю неідеальних)
Вень Чжулун, Неідеальні якраз і дають ту життєву історію — коли вони помиляються, зляться, падають, але все одно йдуть далі. Саме там і з’являється справжній характер.
Щось складно назвати улюбленого зі всесвітньо відомих персонажів. Тому опишу жінку з мого невеличкого оповідання. Подала на розлучення, а щоби чоловік не страждав від самотності, залишила йому їхнього сина. Але, мабуть, у читачів ставлення до неї зміниться. Як, зрештою, і ставлення сина до матері згодом змінилось
Пацюк Червоній, Дуже непроста, але сильна історія… і вона якраз із тих, де немає «чорного» чи «білого», а є лише наслідки вибору.
Мені здається, саме такі персонажі й змушують читача задуматися глибше — не засудити одразу, а поступово розкривати для себе, чому вона так вчинила і що за цим стояло. І те, як змінюється ставлення сина — це завжди найболючіша частина таких історій… але й найчесніша.
Я люблю коли ламає конкретно так. Прямо коли сильно ламає.
Dr Phantom, Є в цьому щось дуже чесне й сильне… коли історія не гладить, а саме ламає — і змушує проживати разом із героями кожну тріщину.
Що таке ідеальний? Які ідеали?Чиї правила? У кожного свої...
Вячеслав Дядек, Ідеали — це завжди щось дуже суб’єктивне, придумане кимось іншим. У кожного свої межі «правильно/неправильно», свої цінності і свій досвід.
Тому й люди, і персонажі цікаві саме тоді, коли вони справжні, а не «ідеальні за чиїмось сценарієм».
Я люблю різних
Наприклад в аніме у мене всі любимі притрушені перси. Тому і в книгах буває що такі люблю. Головне не занадто агресивні
Ulyana Summers, Це якраз найцікавіше — коли персонажі різні, зі своїми «тріщинами».
Трохи дивакуваті, емоційні, з характером — вони зазвичай і запам’ятовуються найкраще.
Головне, щоб у них була межа, після якої вже не стає некомфортно читати. А так — різні типажі додають історіям смаку.
Ми всі не ідеальні, як і персонажі. ❤️❤️❤️
Крісті Ко, Так і є.
Мабуть, саме тому й цікаво читати такі історії — бо впізнаєш у них себе. Усі ми десь неідеальні, робимо помилки, іноді діємо на емоціях… і саме це робить персонажів реалістичними)
Ідеальні це звісно добре, але не в книгах. Хочеться читати про тих, кого поламало життя і вони намагаються зцілюватися. Роблять помилки, проявляють впертість. Таких героїв можна багатоаспектно розкрити.
Інна Сидорчук, Так❤️
Бо ідеальні — це красиво, але в них іноді не віриш. А от герої, яких життя потріпало, які помиляються, падають, зляться, але все одно намагаються любити й жити далі — чіпляють набагато сильніше.)
❣️❣️❣️
Даша Амфора, Дякую за підтримку..
В реальному житті всі неідеальні, проте справжні, ось ми і любимо справжніх)
Ларія Ковальська, Оце точно..
Мабуть, тому ідеальні персонажі часто забуваються, а от справжні — залишаються з нами надовго))
Рон Візлі - такий милий:)
Олівія Мунлайт, Тааак..
В ньому немає цієї ідеальності, але саме цим він і підкупає.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати