Трохи родичів центром міста вигулювала, наробили гарних фоток! Тепер у мене є дім Антона з моєї власної візуалізації «Оберни...»!

Щиро орнула з вивіски. Нагадую власне в цьому будинку мешкав Антон...

На екскурсію все одно запрошують. Якось дивно... Коротше, лячно йти. ;)

Там табличку погано видно. Осьо:

А про екскурсії в моїй книзі можна почитати туточки:

Тим часом Антон знайшов групку студентів, що прогулювалися вечірнім містом. Він запропонував їм екскурсію «замком». Молодь погодилася надто легко. Вони були безтурботні, а їхні шиї — такі ніжні. Проте ще було зарано. Він мило посміхався, розповідаючи історію міста, терпляче чекаючи, поки студенти погладять блискучий хвіст бронзового кота біля Золотих воріт і зроблять пару фото. 

Антон глянув на годинник і спокійно попросив прискоритися.

І екскурсовод з багаторічним досвідом ;)

Кет прокинулася від аромату солодкого. Найбільше вона раділа, що Геловін цього разу припав на суботу, тож мала на цей день плани з подружками. Проте аромат нового смаколика, який, найімовірніше, зготував її нещодавно «спечений» Бро, надто сильно її цікавив!

У коридорі вона зіштовхнулася з Раєю.

Вони зиркнули одна на одну й, не змовляючись, попрямували на кухню.

Там вони застали Богдана, який тримав у руках гарненький тортик, прикрашений гарбузиками й милими привидами.

— Брі Вандеркампф! — хмикнула Рая й щиро розсміялася!

— Якого ти знову нап'ялив мій фартух?! — роздратувалася Катруся, але крадькома зиркнула на спокусливий тортик у його жилавих руках.

— Але ж іншого в нас немає... — ніяково виправдався Богдан і поставив торт на обідній стіл.

Рая зрештою перестала реготати.

Мені настільки ж ніяково про це нагадувати, як дорослим Катерині й Любомиру, згадувати цей епізод з життя в "Котик для Вищого"