Поглинач демонів. Продовження. Слеш.

Сніданок, який важко пережити… особливо для талії!

Що може бути небезпечнішим за зустріч із демоном? Правильно — сніданок, приготований головним алхіміком замку, особливо якщо він вирішив особисто простежити, щоб ти з'їв абсолютно все!

Кіріан сподівався на звичайний сніданок. Ну, можливо, трохи магічний. Але точно не на кулінарну облогу з пампушками, медовими вершками, качкою під ягідним соусом і пирогами, здатними змінити не лише настрій, а й розміри одягу.

Доріан, як справжній турботливий алхімік, узяв ситуацію під особистий контроль. Ложка за ложкою, шматочок за шматочком… І хто б міг подумати, що грізний воїн, який не боїться демонів, так легко капітулює перед чоловіком із ложкою?

Щоправда, у цього сніданку є кілька побічних ефектів:

- халат починає підозріло натягуватися;

- живіт набуває стратегічних масштабів;

- воїн поступово забуває про власну гордість;

- а головний алхімік, здається, отримує від процесу значно більше задоволення, ніж належить кулінару.

І все було б чудово, якби не одна маленька деталь: увесь цей час за ними спостерігала половина замку!

Схоже, Кіріан нарешті зрозумів, що приватність — це теж життєво важливий ресурс. Тому наступного разу він уже сам попросився до підземелля Доріана.

Що ж, вітаємо алхіміка! Його експеримент переходить на новий рівень: тепер пацієнт не просто слухняно їсть, а ще й добровільно проситься до лабораторії.

Залишається тільки одне запитання: Доріан справді готує з Кіріана ідеальну Судину для поглинання демонічного хаосу… чи просто знайшов найсмачніший спосіб привчити суворого воїна до своєї турботи?

Читати тут:

https://booknet.ua/book/poglinach-demonv-b462515

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Поглинач демонів. Продовження. Слеш.
Сніданок, який важко пережити… особливо для талії! Що може бути небезпечнішим за зустріч із демоном? Правильно — сніданок, приготований головним алхіміком замку, особливо якщо він вирішив особисто простежити, щоб
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше