Це сцена з "Оберни..." за яку навіть я відчуваю так званий "гішпанський сором"

Богданчику, це що таке взагалі було?

Вони переглянулися, піднялися й пішли до підвалу Івана. Старий якраз зачиняв свій сховок. Богдан стояв поруч, підпираючи стіну. Побачивши Раю, спробував зробити крок і віддати честь, як військовий, але впав на траву й пробурмотів: 

— Ти можеш вбити не тільки іклами, красуне… 

І заснув блаженним сном. 

— Іване! — Рая була розлючена. — Ти нащо це зробив із цим?! 

Вона пнула носком чобота сплячого Богдана. 

Не дивно, що навіть через десяток років для Кет, абсолютний псих, творець незамнної отрути паралізатора, все одно просто... Мамкин Тюбік

— Мабуть, зараз не найкращий момент... — Любомир налив собі соку.

— У нашому житті взагалі не буває доречних моментів! — Кет проковтнула піцу й налила собі коли. — Питай уже!

Хлопець надпив сік, поставив склянку і заговорив: — Твоя маман... сказала, що ти завдала першого удару.

— О! То ти хочеш знати, як він помер? Цікаво, чому вона сама не розповіла? — Кет зробила ковток коли. — То був абсолютно божевільний план її «тюбика»!

— Ти серйозно його так кличеш? — Любомир пирснув зі сміху.

— А що, ти їх разом бачив? — Кет знову потягнулася до піци.

Так, ми всі віримо, що у вас тут не побачення, щоправда розмови якісь надто романтичні...

Про "найромантичніші зітхання", на які тільки зданті ці двоє тут "Котик для Вищого"