Вітаю! 

Книга "Срібний. Не грай зі мною" завтра буде завершена і ціна на неї значно зросте. Тому, хто любить читати завершені книги, запрошую♥️

https://booknet.ua/book/srbnii-ne-grai-z-mnoyu-b452323

— Шампанське, - коментую, спробувавши. Щосили стискаю ніжку бокала, тим самим намагаюсь приховати тремтіння у руках.

— Так, не люблю його, - відповідає коротко Давид і ставить свій бокал назад на тацю.

Ми перетинаємо велику простору залу і прямуємо до інших дверей, які ведуть на задній двір і де вже зібралось досить багато гостей. 

Тут усе підготовлено до церемонії. Рівними рядами стоять білі стільці, попереду височіє квіткова арка, а навколо майорять стрічки й пахнуть свіжі букети. 

Біля арки стоїть молодий чоловік у чорному костюмі і розмовляє з жінкою середнього віку. Я його відразу впізнаю, бо бачила на фото. До того ж він дуже схожий на Давида, лише стрункіший та менший на зріст.

Це і є Дем'ян, брат-близнюк Давида. Я про нього достатньо чула, але ще жодного разу не бачила наживо.

І Давид впевнено веде мене до нього. А я з кожним кроком хвилююсь ще більше, міцніше стискаю руку Давида.  

Коли ми наближаємось, Дем'ян переводить на нас погляд. На мить я зустрічаюсь з його очима і його губи розтягуються у привітній широкій посмішці. І цього мені достатньо, щоб вся тривога миттєво зникла. Я розслабляюсь і вже повністю спокійна зупиняюсь перед братом мого коханого.

— Дем'яне, прийми мої щирі вітання. Бажаю вам з Мірою довгого та щасливого подружнього життя, - Давид потискає брату руку, а потім киває у мій бік. - Як і обіцяв, знайомся. Це Єва, моя дівчина.

— Радий знайомству, - промовляє Дем'ян. 

Він не церемониться, легенько відштовхує брата і згрібає мене в обійми.

— Мені теж дуже приємно, - тихо сміюся від несподіванки.

— Сподіваюсь, ти теж скоро увійдеш у нашу сім'ю, - шепоче на вухо, перш ніж відсторонитись. Переводить погляд на Давида. - Дякую, що приїхали. Для нас з Мірою це дуже важливо. Присідайте, церемонія зараз розпочнеться.

Ми займаємо місця у першому ряді. Поруч з Давидом присідає його батько з привабливою жінкою. Він коротко киває мені в знак привітання, а потім щось шепоче синові на вухо. Той мовчки киває і кидає на мене швидкий погляд. 

Я намагаюсь не дивитись у їх бік. Це сімейні справи, мене це не стосується. Але чомусь дуже сильно хочеться дізнатись, що саме говорить батько Давиду. 

Нарешті усі гості всідаються і настає тиша. Раптом звідкілясь починає грати музика. Я оглядаюсь навколо і помічаю невеличкий оркестр, який причаївся за білосніжним шатром. Всі одночасно повертаються до будинку і я теж поспішаю глянути. 

І бачу її.

Наречену.