Нам із дитинства та з кіно активно нав’язують глянцеві стандарти краси й роздувають міфи про «неземних» італійських чоловіків. 

Давайте чесно: краса італійців сильно перебільшена. Шаблонних модельних красунчиків там не більше, ніж у будь-якій іншій країні світу (а в нас в Україні так тим паче ).

А от щодо їхньої пристрасті — це абсолютна правда! 

Якщо ви не знаєте італійської, ви ніколи в житті не здогадаєтеся, чому цей чоловік поруч так емоційно репетує та махає руками: він лютує від злості чи просто неймовірно радий вас бачити! Емоції там завжди на максимумі, і звучить це так, ніби вирішується доля всесвіту.

І хоч розум підказує, що це лише стереотипи... я все одно не встояла! 

Я вигадала власну історію — про пристрасного красунчика-італійця, який не зміг встояти перед українською красою та характером. Бо якщо й поринати в океан італійських пристрастей, то тільки в хорошій книзі!

"Одягнена в гріх"

А як ви ставитеся до італійського колориту? Вірите в міф про «ідеальних італійців» чи теж вважаєте, що це просто гарний маркетинг?