Додано
30.07.26 16:52:26
Легше не стає..
На другу добу мій вовк, змучений і голодний, кидається на сире м’ясо. Після марних спроб прогризти вихід назовні, він, оскаженілий від голоду, рве його зубами, наче це єдина надія на порятунок.
Відчуваю смак крові, і мене охоплює нудота. Вовк лютує, його ярість наростає, але він не зупиняється. Мені доводиться ковтати це, попри огиду, яка буквально розриває мене зсередини.
Як і попереджав Даріон, я абсолютно не керую цим диким звіром. Та я взагалі не уявляю, як ним можна керувати! Але я бачив, як вовк мого брата спокійно підкорявся йому, і це вселяє в мене слабку надію.
Мені доведеться спочатку приборкати свого вовка, а потім ми з ним маємо навчитися жити разом… Що ж, звучить як початок чудової дружби. Або як мінімум — дуже дивного сусідства.
Три дні звір шаленіє в заточенні, кидаючись на стіни, дряпаючи їх до крові, ламаючи кігті та стираючи зуби об камінь. Він не знає втоми, не відає спокою і не помічає болю. На відміну від мене…
Прагнення волі змушує його знову і знову підводитися та кидатися на стіни. А потім, знесилений, він падає на підлогу.
А через три доби нам із ним доводиться переживати процес зворотної трансформації. Я жорстоко помилявся, коли сподівався, що після першого разу біль буде терпимішим…
Кістки із хрускотом повертаються на місце, м’язи судомно скорочуються, як після агонії, сухожилля болісно стягуються. Я не стримую криків болю — сил на це просто немає.
Оновлення щодня о 00:00!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБідний Адріан...
Мрія Чарівна, Не легко бути перевертнем...
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати