На «Вдовиному Зубі» навіть найпростіша домовленість нічого не варта, доки одна зі сторін замкнена в клітці.

Габріелю дають можливість довести, що він справді коваль, а не просто полонений із надто гострим язиком. Перед ним — пошкоджене кріплення кормової щогли, зношений метал і команда, у якій кожен матрос упевнений, що двадцять років у морі роблять його майстром у всьому.

Та Габріель бачить те, чого не помічали інші.

Не лише тріщину, а її причину. Не лише стару латку, а помилку, через яку наступний ремонт може вирвати частину корабля разом із болтами.

Поки молоток б’є по розпечених заклепках, поруч звучить розмова про далеку імперію, померлого правителя, малолітнього спадкоємця та людей, які вже готуються ділити владу.

«Вдовиний Зуб» пливе не просто на схід.

І товар у його трюмах може виявитися лише малою частиною того, що пірати планують продати майбутній війні.

Але Габріеля зараз цікавить не політика.

Він виконує свою частину угоди заради ліків для Харна. Залишається лише дізнатися, чи дотримаються слова ті, для кого люди — такий самий товар, як сталь, шовк або зброя.

Нова частина розділу «Під чорними вітрилами» вже доступна до читання.

Як гадаєте: що має більшу силу на піратському кораблі — зброя в руках чи знання, без яких сам корабель не дістанеться берега?

— Володимир Морвейн