Нагадування синопсис "Котик для Вищого"

Книга поповнилася новою главою де Катя спробувала вибачитися, а Любомир не дав їй принижуватися і визнав, що запропонував перебратися на заднє сидіння тверезим.

Ну і після спільного крінжу, ці двоє абсолютних психопата викрали слідчого прямо з відділку на те саме сидіння сірої ауді!

 Щоб перейти до книги клікніть на гіфку!

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра
17.07.2026, 00:19:41

❤️❤️❤️

Анастасія Газе
17.07.2026, 06:17:02

Іра, ❤️❤️❤️

Такий об'ємний візуал. І котик як справжній.

Анастасія Газе
17.07.2026, 06:16:28

Анастасія Коваленко, Дякую

avatar
Анастасія Газе
16.07.2026, 22:49:08

Як гадаєте, хто з тих двох власник киці?

avatar
Olena I
16.07.2026, 22:44:38

Котик просто чудо)))

Анастасія Газе
16.07.2026, 22:46:39

Olena I, Котик там дійсно найкращий персонаж)))

Ну котик просто агінь!)

Показати 3 відповіді
Анастасія Газе
16.07.2026, 22:47:44

Джул, То киця її звати Віві і вона дійсно найкраща

Інші блоги
Поглинач демонів. Продовження. Слеш.
Сніданок, який важко пережити… особливо для талії! Що може бути небезпечнішим за зустріч із демоном? Правильно — сніданок, приготований головним алхіміком замку, особливо якщо він вирішив особисто простежити, щоб
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше