Антон зацікавлено розглядав музей «Золоті Ворота». Його трохи дивувало, як точно вдалося відтворити старі будівлі. Він пройшовся вулицею, зазирнув у дворик і опинився на Пейзажній алеї. «Сучасні щури мають дивний смак на архітектуру», — подумав вампір, спостерігаючи фігурки слоників, котиків і зайчиків. 

На одній лавці він помітив парочку, яка піддалася пристрасті. Різкий запах крові приніс вітер саме звідти. Що це? 

Різкий рух. Промах. Сідрагос відскочив. У зубах він тримав шматок плоті, з якого все ще капала кров. Жінка жадібно проковтнула здобич. Антон знав: його треба спіймати. 

Думаю щось схоже побачив Антон, ну замість льодяника саміі домалюйте))) Цензура беспощадна!

Або щось таке... Хвилинка реклами))) Книга за кліком на цю картинку!

Ну хіба ж вони не котики?

Певний час вони мовчки пили вино. Сід ніжно пригорнув дружину до себе. Йому подобалося торкатися її, відчувати її тепло окремо. Набагато приємніше, ніж коли вони поділяли одне тіло на двох. 

 Наостанок пристрасно поцілував її. 

  — Вибач, Свєтік, мушу йти! — і пішов на маршрутку. 

А Катя, таки стрибнула в руки Лбасику, не дивлячись на те, що її "хворобливий гештальт" вони так і не закрили

Любомир стрибнув у провалля.

Кет зачекала кілька секунд і почала спуск. Трос закінчився раніше, ніж вона дісталася дна.

—     Скільки метрів? — кинула вона в темряв

—     Бачу тебе. Приблизно п’ять. Довіряєш мені? — відповів він знизу.

—     Наче в мене є вибір, — вона відстебнула карабін. — Лови мене, Любасику.

Сьогодні, до речі оновлення в "Котик для Вищого", де Катя, навіть вибачилася за ту свою "вишневу провокацію"

А Любасик, хоч і не дозволив їй принижуватися, відчув фінансовий біль від стримування власної пристрасті і природи)))