Вітаю, друзі. Загибель 6 липня моєї учениці Тані стала поштовхом до створення збірки поезій. Уже війна забрала на цей час племінника, сусіда, синів колег, декого з учнів. А тепер Таня... А скільки їх, хлопців і дівчат, по всій Україні... Кожний з нас, крім обов'язків перед родиною і країною, усвідомлено чи ні, визначає якісь власні зобов'язання щодо себе. Мені захотілося написати про тих, хто міг би жити, але пішов за війною. Писатиму вірш у день... Як послух... Як служіння...
Запрошую до читання...
Вам би жити
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСил вам, це так боляче — втрачати близьких. Зараз, мабуть, багато хто з нас вже має, на жаль, такі болючі втрати.
Софія Солодова, Дякую) Мусимо пам'ятати. І ще раз дякую за підтримку.
На жаль, маю аналогічну ситуацію (((
Вірші буду читати, хоча намагаюсь як тільки можу відсторонюватися від негативу, бо живу в ньому. Але хай і мені це буде своєрідний послух.
Аліс Веро, Дякую вам, Аліс. Тільки я не згодна. Я не думаю, що це негатив. Це світлий сум, подяка, схилене коліно.
Це жахливо... Сил вам та наснаги ❤️
Дана Новак, Дякую за підтримку. Навзаєм)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати