Не можу цього не показати (˵ ¬ᴗ¬˵)

ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ

УРИВОК (додайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити оновлення)

“— Помада?

Куточки губ юнака опустилися вниз.

— Покажи. — Вимагав він, стукнувши тростиною по кам'яній підлозі. Звук розійшовся плитами, і Джим відчув, що земля тремтить під його ногами. Підвів голову, але відвів очі. — Не вистачає тільки перуки. — Пробурмотів Норман. — Але вона тобі й не потрібна. Ти й без того занадто схожий на жінку.

— Костюм не робить мене жінкою… — Його голос тремтів, поки він намагався слабо виправдатися перед паном. Але Норман лише підняв руку вгору, зупиняючи його мову.

— Ти ж і не граєш жінку. Тому перука не потрібна. — Говорив скоріше сам собі, ніж своєму слузі. — Сьогодні буде достатньо зіграти тільки цю сцену. Дійдеш до другої частини й зупинишся. Зроби уклін, — не в силах відвести погляду, говорив сухо і давав чіткі вказівки. Але сам, подумки, оцінював кожну видиму м'яз і кістку.

Сукня, хоч і сиділа низько на грудній клітці Джима, все ж прикривала місце укусу змії. Рана поступово затягувалася, тому там залишився тільки слід. Норман сподівався, що і це з часом зникне. Йому подобалося чисте полотно — на такому завжди малюнок здавався витонченішим.  ”

__________________

146 РОЗДІЛ • 147 РОЗДІЛ
__________________

ПИСЬМЕННИЦЯ: ОЛЬХА ЕЛДЕР
__________________

Читати: ПРОЛОГ | 145 РОЗДІЛ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”

✨️✨️✨️

І хочу нагадати, що книга стала учасницею колекції "Чорні Первоцвіти"